Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2008 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Маріуполя Донецької області, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2судимості не має,

за ч. 1 ст. 152 КК України на чотири роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 15, п.п. 6,10,13 ч. 2 ст .115 КК України (2341-14) на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; п.п. 6,10,13 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна; ч.4 ст. 152 КК України на одинадцять років позбавлення волі; ч.4 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 152 КК України на дев'ять років позбавлення волі; ч.2 ст. 187 КК України на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; ч.3 ст. 153 КК України на десять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_2. призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_4. відповідно 10733 грн. 50 коп. й 4935 грн. матеріальної шкоди, а також по 75 000 грн. моральної шкоди кожній.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 16 жовтня 2005 року у м. Маріуполі Донецької області з метою задоволення статевої пристрасті прибув у балкуАДРЕСА_3. Побачивши ОСОБА_5., яка одна йшла по вулиці, він вирішив зґвалтувати її та убити. З цією метою він підійшов до неї ззаду та, застосовуючи фізичне насильство, здавив її шию руками, від чого потерпіла втратила свідомість. Після цього ОСОБА_2. переніс ОСОБА_5. у сторону дороги, однак, остання отямилася й чинила опір, тому він знову почав душити її за шию руками та бити головою об тверду землю, через що потерпіла вдруге втратила свідомість. Після цього він зник із місця події, проте смерть потерпілої не настала з незалежних від нього причин, оскільки потерпілу помітили перехожі та викликали швидку допомогу.

Крім того, ОСОБА_2., будучи особою, яка раніше вчинила зґвалтування й замах на вбивство, 1 грудня 2006 року у м. Маріуполі, добросовісно помиляючись щодо віку неповнолітньої ОСОБА_6, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілої, із метою її згвалтування, вбивства та заволодіння майном напав на неї ззаду та почав душити за шию. Продовжуючи здавлювати шию потерпілої й усвідомлюючи, що від цього настане смерть потерпілої, ОСОБА_2. переніс потерпілу ОСОБА_6 у безлюдне місце, стягнув із неї одяг, таким чином виконавши усі необхідні дії для зґвалтування, однак не вступив із нею у статеві зносини з незалежних від нього причин, після чого заволодів її майном на суму 1204 грн.

Його також засуджено за те, що, будучи особою, яка раніше вчинила замах на вбивство, зґвалтування та розбій, 7 березня 2007 року, зустрівши ОСОБА_7., вирішив її зґвалтувати, після чого убити та заволодіти майном. З цією метою він напав на неї й почав душити за шию руками, реалізуючи таким чином умисел на заподіяння їй смерті. Переконавшись, що потерпіла не дихає, ОСОБА_2. переніс її у приміщення недобудованої котельні, де зґвалтував, а потім заволодів майном на суму 1261 грн. 50 коп. В результаті механічної асфіксії від здавлювання органів шиї та тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння, настала смерть потерпілої ОСОБА_7.

Він же 29 квітня 2007 року, будучи особою, яка раніше вчинила згвалтування, із метою задоволення статевої пристрасті напав на неповнолітню ОСОБА_8, яку душив руками за шию, доки вона не втратила свідомість, й, користуючись її безпорадним станом, продовжуючи душити, намагався вступити з нею у статеві зносини, однак не довів умисел до кінця з причин свого фізіологічного стану.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 23 травня 2007 року ОСОБА_2., будучи особою, яка раніше вчинила згвалтування, із метою задоволення статевої пристрасті та заволодіння чужим майном напав на ОСОБА_9 Накинувши медичний джгут їй на шию, перетягнув до лісосмуги, де зґвалтував, а потім задовольнив статеву пристрасть неприродним способом й вдруге зґвалтував. Після вчинення статевих зносин ОСОБА_2., будучи особою, яка раніше вчинила розбій, заволодів майном потерпілої на суму 80 грн.

15 червня 2007 року ОСОБА_2., будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство та замах на умисне вбивство, згвалтування та розбої, із метою задоволення статевої пристрасті, вбивства та заволодіння чужим майном напав на ОСОБА_10 й здавлював її шию руками, доки потерпіла не припинила дихати. Переконавшись, що виконав усі дії, спрямовані на умисне позбавлення життя ОСОБА_10, засуджений зґвалтував її, а потім задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. В подальшому він заволодів майном потерпілої на суму 549 грн. Смерть ОСОБА_10 настала в результаті механічної асфіксії від здавлювання органів шиї.

За змістом касаційної скарги та доповнень до неї засуджений ОСОБА_2. посилається на неповноту, необ'єктивність і однобічність досудового та судового слідства по справі, що призвело до неналежної оцінки доказів, зокрема, тих, що свідчать про його невинуватість у вчиненні інкримінованих діянь. Вважає, що як на досудовому слідстві, так і в суді, доказів його винуватості не здобуто, а показання потерпілих, на яких ґрунтується його обвинувачення, є неправдивими. Вказує, що пред'явлення його потерпілим для впізнання проведено з порушенням вимог ст. 174 КПК України, а матеріали кримінальної справи сфальсифіковано слідчим. Засуджений також посилається на порушення органами досудового слідства його права на захист та застосовування до нього недозволених методів, у зв'язку з чим він був змушений себе обмовити та написати явки з повинною. Вважає, що суд неправомірно відхилив його клопотання про виклик для допиту у судовому засіданні свідків для перевірки його алібі та потерпілих, перешкоджаючи тим самим реалізовувати йому права, передбачені ст. 263 КПК України. Стверджуючи про безпідставність засудження за всіма епізодами, просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, який вважав, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 64 КПК України під час провадження досудового слідства, дізнання й розгляду кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину й мотиви злочину.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, що містяться в п. 15 постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року " Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) , мотивувальна частина обвинувального вироку має містити формулювання всього обсягу обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Якщо підсудний визнається винним у замаху на вчинення злочину, необхідно зазначити причини, з яких злочин не доведено до кінця.

Зазначені вимоги закону судом при розгляді справи належним чином не виконані.

Так, органи досудового слідства в постановах про пред'явлення ОСОБА_2. обвинувачення і в обвинувальному висновку по епізоду, пов'язаному з насильницькими діями щодо ОСОБА_5., вказали, що він після застосування насильства з метою позбавлення життя потерпілої, зґвалтував останню. По епізоду посягання на ОСОБА_6 в даних процесуальних документах органи досудового слідства навели обставини вчинення ОСОБА_2 замаху на її вбивство та причини, з яких злочин не доведено до кінця.

Суд, визнавши ОСОБА_2 винним у зґвалтуванні ОСОБА_5. та кваліфікуючи його дії за ч. 1 ст. 152 КК України, у мотивувальній частині вироку, яка містить визнане доведеним формулювання обвинувачення ОСОБА_2, не встановив факт скоєння ним цього злочину та не виклав його обставини.

По епізоду замаху на умисне вбивство ОСОБА_6 суд, визнавши ОСОБА_2 винним за ч. 2 ст. 15, п.п. 6,10, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, не встановив у мотивувальній частині вироку факт учинення засудженим замаху на вбивство потерпілої, наявність у нього прямого умислу та причин, з яких цей злочин не доведено до кінця.

Таким чином, резолютивна частина вироку не відповідає його мотивувальній частині по цим епізодам, оскільки суд, не установив і не зазначив у мотивувальній частині вироку обставин учинення ОСОБА_2 зазначених злочинів.

Указане свідчить про істотні порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, так як вони перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Враховуючи вимоги ст. 370 КПК України, такий вирок суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При цьому, оскільки кваліфікація дій ОСОБА_2 по іншим епізодам обвинувачення пов'язана з кваліфікацією зазначених епізодів, вирок підлягає скасуванню у повному обсязі.

При новому розгляді справи суду належить ретельно дослідити й перевірити всі обставини та зібрані докази, в тому числі й доводи касаційної скарги засудженого щодо його алібі, дати їм належну оцінку і постановити судове рішення з дотриманням вимог закону.

При доведеності винності ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих злочинів слід правильно кваліфікувати його дії, чітко навівши кваліфікуючі ознаки по кожному епізоду обвинувачення, оскільки даним вироком суд дав загальну юридичну оцінку наявності кваліфікуючих ознак інкримінованих засудженому діянь, що ускладнює можливість перевірки правильності висновків суду в частині кваліфікації діянь по епізодах.

Крім того, виключаючи як зайву кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України з огляду на те, що вони охоплюються відповідно ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 153 цього Кодексу, суд допустив помилку, так як інкриміновані ОСОБА_2. діяння, передбачені ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, не містять кваліфікуючих ознак злочинів, за якими суд кваліфікував його дії.

Також при призначенні покарання суду за наявності до цього підстав належить врахувати вимоги ч. 3 ст. 68 КК України в редакції Закону України від 15 квітня 2008 року.

Підстав для направлення справи на нове розслідування, як про це ставить питання засуджений у касаційній скарзі, на даній стадії не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2008 року щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - тримання під вартою залишити без змін.