розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2007 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що судимості не мала,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

засуджені кожний за ч. 2 ст. 296 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж однорічного іспитового строку і покладенням на них обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 75 грн. 55 коп. на відшкодування майнової та 1000 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_4 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що вони 15 березня 2005 року приблизно о 08-ій год. 30 хв. у приміщенні НВК "Гімназія № 14", що по вул. Черняхівського, 8 у м. Луцьку Волинської області, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, та з хуліганських спонукань завдали ОСОБА_4 і ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї та ОСОБА_2 скасувати, а справу щодо них закрити за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Вказує на те, що хуліганства вона та її чоловік не вчиняли, а їх дії були зумовлені протиправною поведінкою учня гімназії - ОСОБА_4, стосовно їх доньки. Посилається на те, що суд не досліджував характер і розмір стягнутої з них матеріальної та моральної шкоди та необґрунтовано поклав на них цивільно-правову відповідальність, не взявши до уваги, що до апеляційного розгляду справи нею подано до апеляційного суду свідоцтво про смерть ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з них посилання суду при кваліфікації дій засуджених на таку конструктивну (кваліфікуючу) ознаку хуліганства, як його вчинення з винятковим цинізмом, а судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати із закриттям провадження у справі у зв'язку з його смертю, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 про те, що вона та ОСОБА_2грубо громадський порядок не порушували і за вчинене мали б нести не кримінальну, а адміністративну відповідальність, є безпідставними.

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_1 і ОСОБА_2показували, що 15 березня 2005 року вранці прийшли в гімназію, де навчалась їх донька, аби розібратись у ситуації, яка склалась напередодні між останньою та однокласником ОСОБА_4. У приміщенні гімназії побачили ОСОБА_4, який був з матір'ю, і підійшли до них. З'ясовуючи обставини інциденту, ОСОБА_1 ударила ОСОБА_4 ногою по його нозі, а ОСОБА_2вимагав від ОСОБА_4 ставати на коліна і просити вибачення та злегка вдарив його по вухах (а.с. 13-16, 57-58, 114-116, 130-131).

Також ОСОБА_1 і ОСОБА_2пояснювали, що до вищезазначених подій не розмовляли з ОСОБА_4 з приводу його образливих дій до їх доньки та будь-яких стосунків з його матір'ю - ОСОБА_9, не мали, а ОСОБА_2взагалі не був з нею знайомий.

Потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 показали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, коли підійшли до них у приміщенні гімназії, відразу почали кричати, завдали ОСОБА_3 удари - ОСОБА_1 взутою ногою по його ногах, а ОСОБА_2кулаками в область голови. ОСОБА_1 також вдарила ОСОБА_3 кулаком у скроню. На крики ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вийшли вчителі та директор, який припинив конфлікт.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_5, у приміщенні гімназії о 8-ій год. 30 хв. ОСОБА_1 вигукували на адресу потерпілих образливі слова, поводились шумно та порушували норми моралі. ОСОБА_1 вдарила рукою ОСОБА_3 у праву частину голови, вчепилась у волосся. ОСОБА_2примушував ОСОБА_4 ставати на коліна. Зазначала, що уроки були зірвані в трьох класах на 15-20 хвилин.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтвердили, що внаслідок поведінки ОСОБА_1, які ображали потерпілих і висловлювались на їх адресу лайливо, були зірвані уроки в класах.

За даними висновків судово-медичних експертиз у ОСОБА_3 виявлено легкі тілесні ушкодження, а в ОСОБА_4 - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що заподіяння ОСОБА_1 і ОСОБА_2 потерпілим тілесних ушкоджень було поєднано з грубим порушенням громадського порядку і виражало явну неповагу до суспільства, та правильно кваліфікував ці дії засуджених як вчинення хуліганства групою осіб, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Проте при кваліфікації дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суд помилково вказав у вироку, що хуліганські дії супроводжувались винятковим цинізмом, оскільки в обвинуваченні така конструктивна (кваліфікуюча) ознака хуліганства не зазначалась, а тому посилання на неї підлягає виключенню із постановлених у справі судових рішень.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК України кваліфіковані правильно, покарання призначено їй з дотриманням ст. 65 КК України.

Цивільний позов судом вирішено відповідно до норм ЦК України (435-15) , які регулюють правовідносини, пов'язані з відшкодуванням майнової і моральної шкоди, заподіяної злочином, а тому доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 про неправильне вирішення судом цивільного позову є необґрунтованими.

Разом з тим, оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

До початку апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 подала до апеляційного суду матеріали, в тому числі копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2, які були долучені до справи.

Відповідно до вимог ст. 376 КПК України апеляційний суд, встановивши обставину, передбачену п. 8 ч. 1 статті шостої цього Кодексу, мав скасувати обвинувальний вирок і закрити справу.

Проте, встановивши таку обставину, апеляційний суд вирок щодо ОСОБА_2 не скасував і провадження у справі щодо нього не закрив, чим допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

З огляду на викладене, судові рішення щодо ОСОБА_2 необхідно скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв'язку з його смертю.

Керуючись ст. ст. 394, 396, 400--1 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з них посилання суду при кваліфікації дій на таку конструктивну (кваліфікуючу) ознаку хуліганства, як його вчинення з винятковим цинізмом.

Ці ж судові рішення щодо ОСОБА_2скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв'язку з його смертю.

головуючого	Кармазіна Ю.М.,
суддів	Таран Т.С. і Школярова В.Ф.