розглянула в судовому засіданні в м.Києві 24 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такий, що судимості не мав,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

такий, що судимості не мав,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

такий, що судимості не мав,

ІНФОРМАЦІЯ_4 народження,

такий, що судимості не мав,

засуджені за ч.2 ст. 296 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі кожний; за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі кожний.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців кожному.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнені від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, а також на них покладені обов'язки, передбачені п. п.2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у тому, що вони 26 жовтня 2006 року приблизно о 1 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нанесли незнайомому їм ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які відносилися до категорії легких, з короткочасним розладом здоров'я.

Крім того, вони того ж дня, приблизно о 1 год. 05 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб, після вчинення хуліганських дій щодо ОСОБА_5 повернулися на місце, де вони залишили потерпілого, та вчинили крадіжку його мобільного телефону, чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1770 гривень.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування кримінального закону, безпідставну перекваліфікацію дії засуджених із ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 296 КК України та ч.2 ст. 185 КК України. З цих підстав просить судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні справи кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного з засуджених, з зазначенням мотивів з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним та його кваліфікуючих ознак. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочинів, а потім докази в обґрунтування цих висновків.

Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді даної кримінальної справи не дотримався.

Органом досудового слідства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

Під час судового розгляду справи державний обвинувач змінив обвинувачення з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 296 КК України і ч.2 ст. 185 КК України, однак потерпілий ОСОБА_5 підтримав обвинувачення підсудних за ч.2 ст. 187 КК України.

Суд погодився з позицією прокурора, визнав ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296 КК України і ч.2 ст. 185 КК України. На обґрунтування такого висновку суд зазначив у вироку, що відсутні докази того, що засуджені діяли з прямим умислом на вчинення розбійного нападу, тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні із хуліганських спонукань під час конфлікту, який виник з малозначного приводу, а їх наступні дії по зверненню на свою користь чужого майна, як зазначив суд у вироку "мали корисливий, але таємний мотив".

Такий висновок суду є юридично не вмотивованим, оскільки відповідно до ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді, крім інших обставин, підлягає доказуванню мотив злочину, тобто він обов'язково має бути встановлений і не може бути "таємним", як зазначено у вироку суду.

Крім того, всупереч вимогам ст. 323 КПК України суд не в повному обсязі перевірив доводи потерпілого, який підтримав обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 187 КК України і заперечував проти перекваліфікації їх дій на ч.2 ст. 296 КК України і ч.2 ст. 185 КК України, і всі обставини справи повно, всебічно та об'єктивно не розглянув.

Спростовуючи доводи потерпілого ОСОБА_5 про необґрунтованість зміни обвинувачення підсудним, суд зазначив лише те, що критично оцінює показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки вони не були допитані під час досудового слідства, а клопотання про їх допит представник потерпілого заявив лише в судовому засіданні після внесення прокурором постанови про зміну обвинувачення, а також послався на показання свідка ОСОБА_8 про те, що вона двічі телефонувала свідкам ОСОБА_6 та ОСОБА_7

З таким висновком суду погодитись не можна. Відповідно до ст.ст. 66, 67 КПК України докази можуть бути подані усіма учасниками процесу, яким є і потерпілий, і на будь-якій його стадії. Суд має оцінити ці докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили і подання доказів безпосередньо до суду не може впливати на їх достовірність. Висновки суду щодо оцінки цих доказів сформульовані не чітко і не конкретно.

З показань ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вони давали під час досудового слідства убачається, що коли вони вдруге повернулись до потерпілого, то також наносили йому удари ногами і з кишені штанів витягли мобільний телефон. Це відбувалось на відстані одного метра від кіоску, продавець якого ОСОБА_9 була очевидцем цих подій та робила їм зауваження.

В судовому засіданні підсудні змінили свої показання і заперечували той факт, що наносили потерпілому удари під час заволодіння його мобільним телефоном.

В показаннях підсудних, які вони давали на досудовому слідстві та в судовому засіданні, містилися істотні суперечності, тому відповідно до вимог ст. 301 КПК України суд повинен був оголосити ці показання, обґрунтувати, які з них визнає достовірними, та навести докладні мотиви з яких відкидає інші показання.

Порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустив суд при розгляді справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є істотними, вони вплинули на висновки суду щодо кваліфікації дій засуджених і потягли неправильне застосування кримінального закону.

Ці порушення не були усунуті при апеляційному розгляді справи, а тому вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області та ухвалу Апеляційного суду Донецької області щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і об'єктивного розгляду обставин справи, перевірити доводи, які наведені у касаційній скарзі потерпілого, дати належну оцінку доказам і постановити законний та обґрунтований вирок.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

головуючого	Кармазіна Ю.М.
суддів	Таран Т.С. і Школярова В.Ф.