Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2008 року,

вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2007 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України,

такий, що не судився,

був засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку.

Відповідно до положень ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_1. повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь:

ОСОБА_3. 41 734 грн. 65 коп. майнової та 25 000 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_4. 50 000 грн. моральної шкоди.

Питання про відшкодування судових витрат судом вирішено відповідно до вимог ст. 93 КПК України.

ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що він 14 червня 2007 року об 11 годині 35 хвилин, керуючи автомобілем "КАМАЗ-55102", реєстраційний НОМЕР_1, який належав ОСОБА_5., на порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 б, 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1301, перед початком руху на другорядну дорогу до с. Баловне з дороги Ульянівка - Миколаїв, що на території Новоодеського району Миколаївської області, не переконався в безпечності маневру для інших учасників руху, не вибрав безпечної швидкості і не вжив заходів для зупинки свого автомобіля, внаслідок чого, виїхавши на проїжджу частину дороги, перекрив її і допустив зіткнення з автомобілем "DАЕ WOO LANOS", реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3. отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажири його автомобіля ОСОБА_6. і ОСОБА_7- тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли.

Розглядаючи справу за апеляцією потерпілоїОСОБА_4, суд апеляційної інстанції постановив свій вирок, яким вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. в частині звільнення його від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу обов'язків, скасував і постановив вважати його засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1. змінити, застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням упродовж іспитового строку. На обгрунтування свого прохання посилається на те, що позбавляючи реально волі, суд апеляційної інстанції не врахував даних про особу його підзахисного, зокрема, позитивних характеристик, знаходження на утриманні двох дітей і хворої матері, часткового відшкодування шкоди, тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу безпідставною, а вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, підстав для її задоволення колегія суддів не знайшла.

Висновки суду про винність ОСОБА_1. у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами.

Дії ОСОБА_1. за ч. 3 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Що ж стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його призначенні суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки - смерть ОСОБА_6та ОСОБА_7, яка була вагітною, а також дані про особу засудженого.

Таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1. та попередження нових злочинів.

Призначаючи засудженому покарання, судом враховано також відсутність обтяжуючих обставин, щире каяття, часткове відшкодування в добровільному порядку матеріальної і моральної шкоди, а також ту обставину, що він має на утриманні двох малолітніх дітей. Визнавши зазначені обставини такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд обгрунтовано застосував ст. 69 КК України і обрав ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 286 КК України. Підстав для подальшого пом'якшення покарання чи застосування ст. 75 КК України, про що йдеться в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, або ж були б підставою для скасування вироку не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.