Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє 10 жовтня 2003 року за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі, звільненого 3 вересня 2005 року за відбуттям покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2007 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 29 листопада 2006 року незаконно придбав, переніс, виготовив і зберігав за місцем свого мешкання з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований.

30 листопада 2006 року, приблизно о 16-й годині, ОСОБА_1 незаконно збув ОСОБА_2 раніше виготовлений ним опій ацетильований, вагою 0,032 г.

1 грудня 2006 року о 9-й годині ОСОБА_1, повторно, незаконно придбав макову соломку, яку переніс та зберігав за місцем свого мешкання. Цього ж дня о 12-й годині він виготовив з цієї макової соломки особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, з метою збуту.

1 грудня 2006 року о 15-й годині 10 хвилин ОСОБА_1 незаконно збув ОСОБА_2 раніше виготовлений ним опій ацетильований, вагою 0,010 г.

У касаційній скарзі засуджений посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, допущені судами істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, на порушення його права на захист, а також, на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Крім того, засуджений зазначає, що його засуджено за злочин, який він не вчиняв. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, за який його засуджено, у зв'язку з чим інші докази судом не досліджувались відповідно до вимог ст. 299 КПК України.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи засудженого про те, що ним подавалися доповнення до апеляції, а також при розгляді справи в апеляційному суді він доповнив свою апеляцію іншими доводами, не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповнота досудового чи судового слідства не є предметом перевірки суду касаційної інстанції при вирішенні питання про наявність підстав для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути розглянуті.

Порушення права на захист, про що йдеться в касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що під час досудового слідства ОСОБА_1 виявляв бажання запросити собі захисника, як це передбачено ст. 47 КПК України, хоча відповідне право йому було роз'яснено.

При ознайомленні з усіма матеріалами справи відповідно до вимог ст. 218 КПК України ОСОБА_1 зазначав, що не потребує захисника (а.с. 100).

9 лютого 2007 року, коли справа вже знаходилась у суді, ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про надання йому захисника, проте в судовому засіданні 14 лютого 2007 року заявив, що від послуг адвоката відмовляється і буде захищати себе сам (а.с.130)

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо порушення права ОСОБА_1 на захист.

При призначенні покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією засудженого, постановив ухвалу відповідно до вимог ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.