Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 3 липня 2007 року щодо ОСОБА_2,

постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2007 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Вербка Летичівського

району Хмельницької області,

жителя м. Херсон, раніше судимого:

24 листопада 2005 року Комсомольським

районним судом м. Херсон за ч.ч.3, 4 ст. 191, ч.2 ст. 366, ст. 70 КК України до позбавлення волі на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,

за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "б" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він, 14 листопада 2004 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ-21013, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись вулицею 1-го Травня у м. Гола Пристань Херсонської області, порушив п.19.3 Правил дорожнього руху України. Під час засліплення фарами зустрічного автомобіля, не вжив заходів до зупинки свого транспортного засобу і допустив зіткнення із велосипедистом ОСОБА_3.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 помер на місці пригоди.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 3 липня 2007 року апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Голопристанського районного суду від 26 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати. Вважає, що суд не урахував те, що ОСОБА_2 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, з місця злочину втік, не відшкодував їй завдану шкоду. ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 не проживає зі своїми дітьми, тому, на думку потерпілої, підстав для застосування п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року у суда не було.

Крім того, потерпіла зазначає, що у справі допущено порушення кримінально-процесуального закону, оскількі їй не повідомили про закінчення досудового слідства.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зі справи видно, що ОСОБА_2, ознайомившись із матеріалами справи по закінченню досудового слідства, заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії (а/с 117), оскільки він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Із даних, що є у справі, убачається, що ОСОБА_2 раніше був засуджений вироком Комсомольського районного суду м. Херсон від 24 листопада 2005 року з випробуванням і в період іспитового строку вчинив новий злочин.

Однак, доводи потерпілої про безпідставне звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вказаних обставин, не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до п."г" ст. 7 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року, амністія не застосовується до осіб яких було звільнено від відбування покарання з випробуванням і які під час іспитового строку вчинили новий умисний злочин.

Як убачається зі справи, ОСОБА_2 вчинив необережний злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі не більше десяти років.

За таких обставин суд вправі був звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, за наявності відповідних підстав.

При цьому суд зробив обґрунтований висновок про те, що до ОСОБА_2 можливо застосувати ст.6 та п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року, оскільки відповідно до наданих документів, він є батьком трьох дітей (а/с 107, 108, 109). Даних про те, що ОСОБА_2 позбавлений батьківських прав, чи не приймає участі у вихованні своїх дітей, у справі немає.

Обставин, що унеможливлювали застосування акту амністії, у справі не встановлено.

Посилання ОСОБА_1 на те, що їй не повідомили про закінчення досудового слідства, не відповідає дійсності (а/с 141).

Також не можна вважати, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості ознайомитися із матеріалами справи. Відповідно до вимог ст. 217 КПК України, їй було повідомлено про закінчення досудового слідства. Однак, потерпіла не скористалася правом на ознайомлення з матеріалами справи і клопотання такого змісту не подавала.

Твердження ОСОБА_1 про те, що суд порушив кримінально-процесуальний закон, позбавлене підстав. Суд прийняв рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, і в його межах.

Апеляційна інстанція підтвердила правильність і законність рішення місцевого суду. Колегія суддів Верховного Суду України знаходить оскаржувані судові рішення законними.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги потерпілої та призначення даної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги потерпілій ОСОБА_1 - відмовити.