Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 850 грн. штрафу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді директора ТОВ "Лучезар" та будучи службовою особою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно вніс до офіційних документів - податкових декларацій за жовтень 2004 року - лютий 2006 року та декларацій з податку на прибуток підприємства за 2004, 2005 та перший квартал 2006 років завідомо неправдиві відомості щодо місцезнаходження підприємства, зазначивши адресу ТОВ "Лучезар": м. Київ, вул. Тімірязєвська, 2, хоча фактично підприємство ніколи за вказаною адресою не знаходилося та діяльність не вело, а було розташовано з моменту реєстрації, а саме з 24 вересня 2004 року, за адресою: Вінницька область, м. Шаргород, вул. Рози Люксембург, 3. Після підписання зазначених офіційних документів, що містять завідомо неправдиві відомості про місцезнаходження підприємства, ОСОБА_1 видав складені ним з жовтня 2004 року по 21 квітня 2006 року документи до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Крім того, ОСОБА_1, 23 червня 2005 року, протягом робочого дня, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, при складанні заяви про видачу ліцензії на виробництво виноробної продукції вніс до зазначеного офіційного документу завідомо неправдиві відомості про місцезнаходження ТОВ "Лучезар" за адресою: м. Київ, вул. Тімірязєвська, 2, після чого надав цей документ до Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, видавши таким чином складений ним офіційний документ, який містив неправдиві відомості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.

Заслухавши доповідача, прокурора про законність та обґрунтованість вироку та ухвали, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив вперше злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, під час досудового слідства та в судовому засіданні він детально та послідовно розповідав про обставини вчинення злочину, чим сприяв його розкриттю та покаявся у вчиненому.

Збитки злочином не заподіяні. Крім того, ще під час досудового слідства ОСОБА_1 усунув заподіяну шкоду: всі документи ТОВ "Лучезар" приведені у відповідність до вимог чинного законодавства; проведена перереєстрація місця знаходження товариства; до податкової інспекції подані уточнені декларації з податку на додану вартість, з податку на прибуток підприємства, уточнені звіти про суми пільг оподаткування юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

З огляду на наведене, у суду були всі підстави для застосування ст. 45 КК України та, з урахуванням положень ст. ст. 7-1, 7-2 КПК України - закриття справи. Не звернув на це уваги і суд апеляційної інстанції. Тому вирок та ухвала щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа - закриттю.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 скасувати.

На підставі ст. 45 КК України кримінальну справу щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з дійовим каяттям.