Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 22 грудня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. Крім того, ОСОБА_1 передано під нагляд трудового колективу ділянки № 9 шахти ім. М.І. Калініна на період іспитового строку.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання 1023 грн. 90 коп. та на користь потерпілого ОСОБА_2 6862 грн. 02 коп. матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 27 жовтня 2004 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, перебуваючи біля вхідних дверей до своєї квартири АДРЕСА_1, під час сварки, яка сталася на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, підійшов до ОСОБА_2, який стояв поблизу східців, що вели донизу, умисно, передбачаючи можливість спричинення тяжких тілесних ушкоджень та свідомо допускаючи це, завдав останньому удар кулаком у ліву скроню, внаслідок чого потерпілий упав, ударився головою об східці та отримав тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, він не передбачав падіння ОСОБА_2 зі східців та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наголошує, що конфлікт стався внаслідок неправомірних дій потерпілого та його приятелів - свідків, від дій яких він (ОСОБА_1) захищав себе та свою сім'ю, перебував у стані необхідної оборони, посилається на необґрунтованість позовних вимог, просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідача, прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення та необхідність виключення вказівки про передачу ОСОБА_1 під нагляд трудового колективу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, даних протоколів відтворення обстановки та обставин події, висновку судово-медичної експертизи.

Посилання у скарзі ОСОБА_1 стосовно його перебування в стані необхідної оборони ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції і, як такі, що не знайшли свого підтвердження, обґрунтовано визнані безпідставними. Так, згідно правильно встановлених фактичних обставин справи, ОСОБА_1 сам відчинив двері та вийшов на майданчик біля сходів. У цей час ніякого нападу на нього чи його близьких не було, як і підстав захищатися. При цьому судом правильно встановлено мотив дій засудженого, а саме - на ґрунті особистих неприязних стосунків, оскільки ОСОБА_2 двічі дзвонив у двері засудженого, вимагаючи пояснень з приводу викидання сміття з вікон квартири. З наведеного вбачається, що ніякої погрози з боку ОСОБА_2 не було.

Твердження засудженого про відсутність у нього умислу на заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень також є безпідставними. Оскільки потерпілий знаходився біля сходинок, спиною до них, ОСОБА_1 передбачав, що внаслідок поштовху чи удару, той може впасти донизу.

Аналіз усіх зібраних по справі доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

Цивільний позов по справі вирішено у відповідності до чинного законодавства.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст. ст. 65, 75 КК України.

Однак, в порядку ст. 395 КПК України підлягає виключенню рішення про передачу ОСОБА_1 під нагляд трудового колективу, яке не передбачене законом.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

В порядку ст. 395 КПК України вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 22 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити рішення про передачу ОСОБА_1 під нагляд трудового колективу ділянки № 9 шахти ім. М.І. Калініна на період іспитового строку.

В решті зазначені судові рішення залишити без зміни.