Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 червня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок апеляційного суду Київської області від 18 березня 2008 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Кіровограда, зареєстрованого у АДРЕСА_1, судимості не має,

за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області 1614 грн. 05 коп. за проведення судово - імунологічної експертизи.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 23 квітня 2007 року приблизно об 11 годині, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, в ході сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків з господарями квартири - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, із метою їх вбивства завдав ОСОБА_2 удар молотком у тім'яну ділянку волосистої частини голови, після чого, доводячи до кінця свій умисел, направлений на заподіяння смерті обом потерпілим, завдав два удари молотком ОСОБА_3, один із яких по потиличні ділянці волосистої частини голови, а другий - по правій тім'яно - скроневій ділянці волосистої частини голови. Унаслідок таких дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заподіяні відкриті черепно - мозкові травми з переломами кісток черепа, від яких настала їх смерть.

В касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступені тяжкості скоєного та особі засудженого унаслідок м'якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, потерпілу, яка вважала призначене засудженому покарання м'яким, вивчивши матеріали справи, доводи касаційного подання, заперечення на нього засудженого, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що призначене ОСОБА_1 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України покарання не відповідає ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цих вимог закону суд при призначенні ОСОБА_1 покарання належним чином не виконав і, зокрема, не в повній мірі врахував та оцінив ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого визнав його винним і який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких, та особу засудженого.

Так, суд визнав, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання та останнім місцем роботи. Однак, як убачається з матеріалів справи, характеристика ОСОБА_1 за місцем реєстрації є формально позитивною, оскільки останні 5 років він за вказаною адресою не мешкав (т. 1 а.с. 240). Характеристику за останнім місцем роботи також не можна визнати повністю позитивною, оскільки з неї вбачається, що в листопаді 2006 року внаслідок інциденту, що стався на робочому місці, він припинив виходити на роботу (т. 1 а.с. 241). Крім того, поза увагою суду залишились показання свідків ОСОБА_4(т. 1 а.с. 165-167), ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 168-169), ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 171-175), ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 176), із яких убачається, що ОСОБА_1 тривалий час зловживав алкогольними напоями, застосовував насильство відносно інших осіб.

Наведене свідчить про однобічну оцінку судом особи засудженого як такого, що характеризується позитивно.

Окрім того, визнавши в якості пом'якшуючої покарання обставини наявність на утриманні ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей, суд виходив лише з факту його батьківства, оскільки з матеріалів справи вбачається, що тривалий час він із сім'єю не проживає, дані, які б свідчили про утримання ним дітей, відсутні.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_2 1941р.н., а ОСОБА_3 1944 р.н., тобто були особами похилого віку, однак суд не дав оцінки цій обставині, яка відповідно до ст. 67 КК України є такою, що обтяжує покарання.

З огляду на викладене призначене ОСОБА_1 покарання не можна визнати необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, при якому належить дослідити всі обставини справи, в тому числі і ті, які можуть вплинути на вид і розмір покарання, і в разі доведеності винності ОСОБА_1 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, призначити його відповідно до вимог закону.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок апеляційного суду Київської області від 18 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити без зміни - тримання під вартою у Київському СІЗО №13 управління ДДУзПВП у м. Києві та Київської області.