Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 17 червня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_6, а також захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в інтересах відповідно засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2008 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що був

судимий 9.12.2005 року апеляційним судом

м. Києва за ч. 4 ст. 296 КК України на три роки

позбавлення волі,

засуджений за п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років шість місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком цього ж суду від 9.12.2005 року, більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на дванадцять років і шість місяців.

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, такий, що був судимий

9.12.2005 року апеляційним судом м. Києва

за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки

позбавлення волі,

засуджений за п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років шість місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком цього ж суду від 9.12.2005 року, більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на дванадцять років і шість місяців.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянин України, такий,

що не судився,

засуджений за п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 40 013 грн. 78 коп. майнової і 100 000 грн. моральної шкоди.

Питання про речові докази і відшкодування судових витрат вирішені відповідно до вимог ст.ст. 81, 93 КПК України.

ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 визнано винними і засуджено за те, що вони 11 червня 2004 року після опівночі, знаходячись на перехресті вулиць Оленівської та Межигірської в м. Києві і перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час вчинення хуліганства стосовно потерпілих ОСОБА_9,ОСОБА_10 і ОСОБА_11, яке супроводжувалось їх побиттям, діючи за попередньою змовою на позбавлення життя останнього, збили його з ніг і нанесли численних ударів ногами в життєво важливий орган - голову, а також по тулубу і руках.

Унаслідок таких дій ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_11 була заподіяна закрита черепно-мозкова травма, від якої той помер на місці події.

На вирок подані касаційні скарги, в яких:

- засуджений ОСОБА_5 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України і призначити покарання в межах санкції цього закону. Своє прохання обґрунтовує тим, що ударів у голову ОСОБА_11 не наносив, а вдарив кілька разів ногою по тулубу. Тому від його дій смерть потерпілого настати не могла. Крім того, заперечує існування попередньої змови між ним та іншими засудженими на умисне вбивство ОСОБА_11 та наявність умислу на позбавлення життя потерпілого. Стверджує, що побиття ОСОБА_11 та інших потерпілих було зумовлене їхньою ж протиправною поведінкою, що не враховано судом при правовій оцінці його дій та при призначенні покарання;

- захисник ОСОБА_6 просить прийняти щодо ОСОБА_5 таке ж рішення, вмотивовуючи своє прохання такими ж як і його підзахисний доводами. Крім того, в контексті з наведеними вище доводами скарги міститься прохання про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову і стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 моральної шкоди;

- захисник ОСОБА_4 порушує питання про зміну вироку щодо засудженого ОСОБА_7, перекваліфікацію дій його підзахисного з п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України і призначення покарання в межах санкції цього закону зі звільненням від його відбування у зв'язку з амністією. Своє прохання вмотивовує також тим, що як органом досудового слідства, так і судом, на його думку, не здобуто достатніх доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_7 умислу та попередньої змови на умисне вбивство ОСОБА_11 Стверджує, що обвинувачення його підзахисного повинно зводитись лише до того, що він під час побиття потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_8 приєднався до цього процесу і завдав ОСОБА_11 кілька ударів в область тулуба, заподіявши легкі тілесні ушкодження, які в причинному зв'язку з настанням його смерті не знаходяться.

Вважає, що судове слідство у справі проведено однобічно і неповно, з обвинувальним ухилом. На підтвердження своєї думки посилається на те, що суд прийняв як беззаперечні докази причетності ОСОБА_7 до заподіяння ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер, показання зацікавлених у справі засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_8, але не спростував показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших осіб, у яких вони стверджували про зворотнє.

На думку касатора, не міг суд покласти в основу вироку і показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, бо вони є суперечливими і непослідовними. Крім того, в контексті з доводами скарги, які викладені вище, міститься прохання про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову і стягнення з ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди;

- захисник ОСОБА_3 просить вирок щодо засудженого ОСОБА_8 змінити, перекваліфікувати його дії з п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 121 КК України (без посилання на конкретну частину цього закону) і пом'якшити покарання, врахувавши його щире каяття. Як і його попередники стверджує, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які з достовірністю підтверджували б наявність у ОСОБА_8 попередньої змови та умислу на вбивство ОСОБА_11 Вважає, що висновки суду про винність його підзахисного не ґрунтуються на результатах всебічного, повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, а на припущенні. На його думку наявними у справі доказами підтверджений факт нанесення його підзахисним потерпілому удару кулаком в обличчя, що могло зумовити настання тяжкого тілесного ушкодження, проте в ній немає доказів нанесення ОСОБА_8 ударів ногами в голову потерпілого.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на підтримання доводів своїх касаційних скарг, заперечення на них потерпілих, думку прокурора, який вважає, що вирок щодо засуджених є законним і обґрунтованим, а касаційні скарги - безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів підстав для їх задоволення не знайшла.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 у злочині, за який їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в ній доказами, які судом досліджені всебічно, повно і об'єктивно.

Доводи касаційних скарг про те, що матеріалами справи не доведена причетність усіх трьох засуджених до умисного вбивства потерпілого, вчиненого за попередньою змовою між собою та з хуліганських мотивів, на матеріалах справи не ґрунтуються і спростовуються такими доказами.

Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вини в убивстві ОСОБА_11 не визнавали і кожний давав показання, в яких намагався викрити один одного в цьому злочині, зменшуючи при цьому свою роль у його вчиненні.

Зокрема, із показань ОСОБА_5 видно, що ініціатором продовження конфлікту, який мав місце ввечері 10 червня 2004 року між студентами водної академії з одного боку та ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 - з іншого, фактично був ОСОБА_7, який з незнайомим хлопцем бив ОСОБА_11, якого він, ОСОБА_5, наздогнав і збив з ніг. Заперечував факт нанесення потерпілому ударів у голову, стверджував, що завдав йому лише 1-2 удари ногою по тулубу, а також те, що бачив як незнайомець ударив потерпілого ногою зверху по голові.

ОСОБА_8 на досудовому слідстві показував, що завдав ОСОБА_11 удар кулаком в обличчя, а коли той почав утікати, то із ОСОБА_5 наздогнали його і разом з ним попадали. Піднявшись, побачив як ОСОБА_7 з незнайомим хлопцем били потерпілого, завдаючи йому ударів ногами в голову. Він із ОСОБА_5 також нанесли по одному - два удари в тулуб ОСОБА_11

Зміст показань ОСОБА_7 зводився до того, що він приєднався до побиття потерпілого і завдав йому два удари ногою в нижню частину тулуба і по ногах. У голову ОСОБА_11, за його показаннями, завдавали удари ногами ОСОБА_5 і ОСОБА_8

Усуваючи суперечності в показаннях засуджених щодо обставин вчинення злочину, суд з наведенням у вироку переконливих мотивів обґрунтовано піддав критиці їх показання, в яких вони заперечували причетність до вбивства потерпілого та наявність у них попередньої змови на вчинення цього злочину. На підтвердження правильності такого рішення суду вказують такі обставини справи як зініцювання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 побиття потерпілих ОСОБА_9,ОСОБА_10 і ОСОБА_11 після припинення конфлікту з ними (про це в судовому засіданні стверджував свідок ОСОБА_17), а також конклюдентний характер дій засуджених.

Причетність ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 до вбивства ОСОБА_11 суд обґрунтував показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, з яких видно, що потерпілому завдавали ударів ногами в різні частини тіла троє хлопців, які наздогнали його і збили з ніг. При цьому, як показував свідок ОСОБА_18, особи, котрі вчиняли побиття, на одному місці не стояли, а переміщувались навколо тіла потерпілого.

Як видно із даних висновків судово-медичних (імунологічних) експертиз на належних ОСОБА_5 футболці, брюках і правому туфлі, а також на кросівках ОСОБА_8 виявлена кров людини, яка за своїм біологічним складом подібна до крові потерпілого ОСОБА_11 (т. 2, а.с. 180-185, 146-150).

Судово-медичними (цитологічними) експертизами в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_8 і лівої руки ОСОБА_5 виявлені епітеліальні клітини, фрагменти слизової оболонки та верхніх шарів шкіри особи чоловічої генетичної статі, походження яких також можливе від потерпілого ОСОБА_11 (т. 3, а.с. 41-44, 24-27).

Відповідно до даних судово-медичної експертизи при дослідженні трупа ОСОБА_11 було виявлені множинні синці та садна на обличчі, забиті рани на слизистих оболонках губ, множинні крововиливи в м'які тканини обличчя та волосяну частину голови, осколкові переломи носових кісток з відривом хряща носа, перелом нижньої щелепи зліва, субдуральні крововиливи на півкулях головного мозку, поширений органічно-дифузний субарахноїдальний крововилив на всьому протязі півкуль мозку та мозочку, дрібно-осередковий крововилив у тканини мозку в стінці лівого бокового мозку. За висновком цієї експертизи зазначені вище тілесні ушкодження складають комплекс черепно-мозкової травми, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя і знаходяться в причинному зв'язку зі смертю.

Як стверджує експерт, смерть ОСОБА_11 настала від закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток обличчя, крововиливами під оболонки, в шлуночки і в речовину головного мозку в період з першої до другої години ночі 11.06.2004 року. На його думку заподіяні ОСОБА_11 пошкодження мають ознаки прижиттєвих, виникли вони від неодноразової дії тупого (тупих) предметів, якими могли бути взуті в кросівки або туфлі ноги, кулаки рук, тощо. При цьому в область голови було заподіяно не менше десяти дій травмуючої сили (т. 3, а.с. 102-106).

Цією ж експертизою на трупі потерпілого виявлені й інші тілесні ушкодження: це, зокрема, перелом правого верхнього ріжка щитовидного хряща, відшарування капсули печінки, садна та синці в області верхніх кінцівок, які в причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_11 не перебувають.

З огляду на вищезазначені дані судово-медичної експертизи про механізм заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень та їх локалізацію, доводи касаційних скарг про відсутність у засуджених за цим вироком умислу на вбивство потерпілого є безпідставними, бо, завдаючи взутими ногами значну кількість ударів у голову ОСОБА_11, вони усвідомлювали несумісність заподіюваних ними ушкоджень з його життям, передбачали суспільну небезпечність наслідків своїх діянь у виді смерті та бажали її настання, про що свідчить хоча б та обставина, що, незважаючи на прохання потерпілого припинити його побиття, вони не відреагували і продовжували бити до тих пір, поки не досягли злочинної мети.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи касаційних скарг про те, що побиття ОСОБА_11 було зумовлене його протиправною поведінкою, а не з хуліганського мотиву. Як досудовим слідством, так і судом даних про те, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у ніч з 10 на 11 червня 2004 року на перехресті вулиць Оленівська і Межигірська в м. Києві, де відбувалось їх побиття, вели себе протиправно, в тому числі й стосовно засуджених, не встановлено.

Непереконливими є доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4 про те, що суд в основу доведеності обвинувачення ОСОБА_7 безпідставно поклав показання ОСОБА_5 і ОСОБА_8, оскільки вони є зацікавленими в справі особами, і безмотивно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших, які заперечували причетність його підзахисного до вбивства ОСОБА_11, оскільки: по-перше, матеріали справи не містять доказів існування між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_7 з іншого таких взаємовідносин, які давали б суду підстави поставити під сумнів достовірність їх показань щодо обставин розвитку події, пов'язаної з убивством потерпілого і причетності до нього ОСОБА_7, а по друге, суд у вироку навів мотиви відхилення показань вищевказаних свідків, які зауважень у колегії суддів не викликають.

Крім того, при постановленні рішення в даній справі суд виходив із принципу достовірності та достатності доказів, а тому обґрунтовано не вдався до оцінки тих доказів, у т.ч. й показань свідків, які безпосереднього відношення до предмету доказування не мали.

Суд обґрунтовано критично поставився до показань свідка ОСОБА_15 в тій частині, де він стверджував, що бачив як один із хлопців, які брали участь у побитті потерпілого, завдав йому предметом, схожим на палицю, удар по голові, від чого той впав і більше не піднімався, оскільки такі показання не узгоджуються з судово-медичними даними про механізм заподіяння потерпілому наявних у нього тілесних ушкоджень.

Зазначена обставина не позбавляла суд можливості взяти до уваги інші показання цього свідка, в яких він стверджував, що участь у побитті потерпілого брали всі троє засуджених, оскільки такі показання об'єктивно узгоджуються як з показаннями самих засуджених, так і з іншими наявними у справі доказами, зокрема, даними судово-медичної експертизи про механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та їх локалізацію.

З огляду на це, позбавлені підстав і доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4 про те, що суд не міг брати до уваги показання свідка ОСОБА_15 через їх суперечність.

Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи касаційних скарг про неправильність вирішення судом цивільного позову. Задовольняючи позовні вимоги потерпілих, суд виходив із положень ст.ст. 1166, 1167 і 1168 ЦК України, які регулюють питання відшкодування майнової та моральної шкоди, і на обґрунтування свого рішення навів у вироку переконливі докази та вмотивування.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 в інкримінованому цим вироком злочині.

Дії засуджених за п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно, а призначене їм покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для їх виправлення й попередження нових злочинів.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли б перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_6, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в інтересах відповідно засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2008 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 - без зміни.