Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 17 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_3

вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк дев'ять років.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, пом'якшено призначене їй за ч. 1 ст. 115 КК України покарання до семи років позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_3 визнано винною у тому, що вона 24 листопада 2006 року близько 22 год., перебуваючи у АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки, з метою умисного вбивства, завдала ОСОБА_4 удари молотком по голові, заподіявши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про зміну постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень з перекваліфікацією її дій з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК України. При цьому зазначає про те, що умисне вбивство потерпілої ОСОБА_1 вчинила в стані сильного душевного хвилювання, що виникло внаслідок насильства та систематичного знущання над нею з боку матері. На думку захисника, суд дійшов помилкового висновку про відсутність психологічної складової стану сильного душевного хвилювання, оскільки згідно з висновком комплексної стаціонарної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 в період інкримінованих їй дій знаходилася в стані кумулятивного афекту на фоні психологічної фрустрації, який суттєво вплинув на її свідомість та діяльність.

У касаційному поданні прокурор, наводячи аналогічні доводи, просить постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення змінити, перекваліфікувати її дій на ст. 116 КК України та призначити їй за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Заслухавши доповідь суді Верховного Суду України, міркування прокурора Морозової С.Ю., яка підтримала касаційне подання та касаційну скаргу й просила судові рішення змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ст. 116 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Органи досудового слідства і суду повно встановили фактичні обставини справив вчиненого злочину, але дали йому неправильну юридичну оцінку.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 послідовно як під час досудового слідства так і судового розгляду показувала, що 24 листопада 2006 року близько 20-ї год. повернулася до дому. Між нею та матір'ю виникла чергова сварка з приводу її зустрічей з хлопцем, який не подобався матері. Однак вона сказала, що всеодно буде з ним зустрічатися. Після чого мати почала її бити, тягала за волосся, висловлювала погрози відрізати їй голову, відправити до діда в село. Потім матір пішла в кімнату, де продовжувала її ображати та погрожувати. Вона деякий час плакала на кухні, після чого взяла молоток, зайшла до кімнати, та підійшовши до матері, почала наносити їй удари по голові. Кількість нанесених ударів не пам'ятає, а коли отямилася то не могла зрушити з місця, тремтіли руки, сильно хотілося пити. Вона викинула молоток та халат у смітник та вийшла на вулицю, де постояла зі своїми знайомими, купила в магазині води. Після чого повернулася в квартиру та повідомила міліцію про вчинене вбивство.

Зазначені показання засудженої підтверджені даними протоколу огляду місця події, згідно з яким труп ОСОБА_4 виявлено в кімнаті з численними пошкодженнями голови, які за висновком судово-медичної експертизи були спричинені від неодноразового, не менше двадцяти п'яти ударів тупого предмету з обмеженою поверхнею, яким міг бути молоток.

За висновкам судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 зліва на нижній щелепі виявлено крововилив, який відноситься до легких тілесних ушкоджень і міг утворитися 24 листопада 2006 року.

Згідно з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7між матір'ю та засудженою останнім часом часто виникали сварки з приводу того, що ОСОБА_1 запізнювалася додому, курила, зустрічалася з хлопцем, який не подобався потерпілій. ОСОБА_4 била засуджену, ображала та принижувала в їх присутності.

За показаннями свідка ОСОБА_8, сестри потерпілої, ОСОБА_4 мала деспотичний характер та контролювала особисте життя засудженої, нав'язувала їй свою волю, не дивлячись на те, що вона вже була повнолітньою. ОСОБА_1 не суперечила та підкорялася матері. Їй було відомо, що потерпіла висловлювала погрози вбивства доньки, оскільки та зустрічалася з хлопцем, який не подобався потерпілій.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_9, потерпіла розповідала їй, що заставляла доньку стояти на колінах за те, що вона прийшла додому пізно.

З показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7убачається, що 24 листопада 2006 року близько 22 год. 20 хв. поведінка ОСОБА_1 була незвичайною, вона повільно підійшла до них, очі у неї були великими, голос тихим, наче щось заважало говорити. Попросила цигарку і якось "дивно" палила. Участі в розмові вона не брала, а лише сиділа мовчки. Говорила, що хоче пити.

Показання зазначених свідків, які відносяться до різного кола осіб її спілкування, а саме - друзі, знайомі, родичі, колеги по роботі її матері, свідчать про дійсний стан та характер її стосунків з потерпілою й підтверджують правдивість показань засудженої.

Згідно з висновком стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи під час вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_1 знаходилася в стані кумулятивного афекту (на фоні психологічної фурстрації), який суттєво вплинув на її свідомість та діяльність. ЇЇ поведінка визначалася трьохфазним протіканням емоційної реакції з попереднім триваючим накопиченням (кумуляцією) негативних психологічних переживань приниженої гідності, безпорадності, безвихідності (стан психологічної фурстрації), як першої фази розгортання афективної реакції. В подальшому виявлялися характерні для другої фази з автоматизованими, інтенсивними, множинними (не менше двадцяти п'яти ударів у голову) стереотипними діями. Значний ступінь інтенсивності другої фази афекту призводить до подальшої різкої загальмованості поведінки.

Як убачається з пояснень у судовому засіданні експертів ОСОБА_11, ОСОБА_12, кумулятивний афект і фізіологічний афект є різними по формі протікання, оскільки відрізняється лише тривалістю розвитку першої фази розвитку емоційної діяльності. Але кумулятивний афект не менш виражений по глибині та інтенсивності емоційної розрядки ніж фізіологічний афект.

Таким чином, як видно з матеріалів справи ситуація, яка передувала вчиненню злочину і супроводжувалася почуттями приниження гідності, образи, зневажливого ставлення потерпілої до ОСОБА_1, сприяли тривалому накопиченню у засудженої негативних емоційних переживань, а також та, яка виникла в день його скоєння (безпідставність звинувачень та образ, побиття) сприяли подальшій кумуляції психоемоційної напруги та призвели до формування у ОСОБА_1 стану психологічної фрустрації та подальшої реалізації емоційної розрядки.

Для кваліфікації дій винної особи за ст. 116 КК України необхідно, щоб сильне душевне хвилювання було раптовим і викликане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілої особи.

Як убачається з вироку місцевого суду так і ухвали апеляційного суду, вважаючи кваліфікацію дій засудженої за ч. 1 ст. 115 КК України правильною та погодившись з висновком експертизи про те, що злочин засуджена вчинила в стані кумулятивного афекту, суди посилалися на відсутність раптовості реалізації другої фази афекту (активний вибух), що, на їхню думку, свідчить про відсутність елементу раптовості виникнення сильного душевного хвилювання, який характерний для фізіологічного афекту.

Проте, судами не було взято до уваги, що згідно з висновком комплексної стаціонарної психолого-психіатричної експертизи, відсутність раптовості реалізації другої фази афекту, наявність певного, незначного проміжку часу між спричиненою образою й побиттям та активним фізичним реагуванням, обумовлене лише індивідуально-психологічними особливостями ОСОБА_1, притаманною для неї більш гальмівною формою реагування на образи, яка викликана підкоренням материнському авторитету, не характерними для неї вчинення активних агресивних форм реагування, що спричинило певне відстрочення відповідної реакції. З урахуванням наведеного експерти дійшли висновку, що в досліджуваний період засуджена знаходилася у вираженому афективному стані.

Таким чином, колегія суддів вважає, що аналіз наведених даних у їх сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 під час вчинення нею вбивства ОСОБА_4 перебувала в стані сильного душевного хвилювання, а тому її дії необхідно перекваліфікувати на ст. 116 КК України.

У зв'язку із застосуванням кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженої яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, активно сприяла в розкритті злочину та при відсутності обставин, які б обтяжували покарання - пом'якшити ОСОБА_1 покарання.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України і призначити за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.

У решті вирок залишити без зміни.