розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 17 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2007 року,

встановила:

зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Рівне, жителя

с. Лісові Гринівці Хмельницького

району, раніше не судимого, -

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на 7 років.

ІНФОРМАЦІЯ_2народження, уродженку та жительку с. Лісові Гринівці Хмельницького району, раніше не судиму, -

за ч.1 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 грн. із позбавленням права займати посади, пов'язані з адміністративно-розпорядчими функціями строком на 2 роки;

за ч.1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 800 грн. із позбавленням права займати посади, пов'язані з адміністративно-розпорядчими функціями строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1500 грн. із позбавленням права займати посади, пов'язані з адміністративно-розпорядчими функціями строком на 2 роки 6 місяців.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 19 травня 2002 року після 15 години, перебуваючи на території лікарської амбулаторії у с. Лісові Гринівці Хмельницького району, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_3 декілька ударів руками і ногами по різних частинах тіла, після чого закрив його в холодильну кімнату зазначеного закладу. Цього ж дня, близько 17 години, ОСОБА_1, під час виведення ОСОБА_3 з холодильної кімнати умисно, безпричинно наніс останньому біля 6-8 ударів ногами по різних частинах тіла, заподіявши ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

ОСОБА_2 засуджено за те, що вона 21 травня 2002 року, працюючи головним лікарем Лісогринівецької амбулаторії, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, всупереч інтересам служби, не провівши належну перевірку причин смерті ОСОБА_3, склала та видала завідомо неправдиве свідоцтво про смерть ОСОБА_3, в якому вказала, що смерть останнього настала внаслідок цирозу печінки, хоча причиною смерті явилася гостра внутрішня кровотеча, яка виникла внаслідок травматичного пошкодження селезінки. На підставі вищевказаного свідоцтва труп ОСОБА_3 було поховано без судово-медичного розтину, внаслідок чого не було встановлено дійсну причину його смерті. Внаслідок неправомірних дії ОСОБА_2 проводилася ексгумація тіла померлого, чим завдано значну матеріальну та моральну шкоду родичам померлого ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2007 року вирок міськрайонного суду залишено без зміни. Відповідно до п."г" ст.1 Закону України "Про амністію" від 23.06.2005 р. ОСОБА_2 звільнено від покарання.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі судові рішення у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а справу щодо нього направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касатора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Так, підозрюваний ОСОБА_4 на досудовому слідстві пояснив, що 19.05.2002р. до нього на сільський ставок приходив ОСОБА_1 і просив допомогти закрити ОСОБА_3 у холодильну кімнату. При цьому ОСОБА_1 розповів йому, що вже побив ОСОБА_3. Коли ж вони разом прийшли до лікарні, то він побачив побитого ОСОБА_3, якому ОСОБА_1 наніс ще один сильний удар у живіт, після чого він разом із засудженим закрили ОСОБА_3 у холодильну кімнату.

Факт побиття ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтвердив і при відтворенні обстановки та обставин події, під час очної ставки з ОСОБА_1, а також у суді.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що 19.05.2002 р. біля 16 години, перебуваючи біля лікарні бачив, як невідомий чоловік, яким виявився ОСОБА_1, бив потерпілого руками у обличчя, а потім ногами у груди. Від ударів ОСОБА_3 впав на землю, після чого ОСОБА_1 продовжував бити потерпілого ногами у груди.

Свої показання ОСОБА_5 підтвердив і при відтворенні обстановки та обставин події 9.07.2002 р.

Такі ж самі показання дали свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які 19 травня 2002 року бачили, як засуджений ОСОБА_1 наносив ОСОБА_3 удари ногами у живіт та грудну клітку.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 19.05.2002 р. близько 24 години до неї в господарство прийшов ОСОБА_1, та, розбудивши її, повідомив, що він вже "представив на небеса" ОСОБА_3; при цьому ОСОБА_1 був у стані алкогольного сп'яніння.

Потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що 19 травня 2002 року о 24 годині ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 у його будинку повідомили про смерть брата - ОСОБА_3, а коли він прибув на місце події, то побачив, що ОСОБА_3 знаходиться на східцях підсобного приміщення лікарні у напівсидячому положенні, мертвий, з рота йшла кров, а на голові були видимі пошкодження.

Крім цього, винність ОСОБА_1 підтверджується показаннями ОСОБА_2, даними нею у якості свідка; показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події; даними висновку судово-медичної експертизи № 391.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно застосував щодо засудженого ОСОБА_1 кримінальний закон при кваліфікації його дій за ч.2 ст. 121 КК України.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу ОСОБА_1, а також усі обставини справи, а тому покарання не можна визнати надто суворим, як про це зазначено у скарзі засудженого.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку.

головуючого	Філатова В.М.,
суддів	Таран Т.С., Пекного С.Д.