Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 10 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2007 року,

вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с.Червоний Запорожець Апостолівського району Дніпропетровської області,

раніше двічі судимого, останнього разу - 25.12.2003 року за ст. 395 КК України на 7 місяців 3 дні позбавлення волі,-

засуджено за ч.3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2007 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 6 листопада 2006 року шляхом проникнення у будинок АДРЕСА_1, повторно, відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 3405 грн..

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, стверджує, що досудове слідство та судовий розгляд проведено неповно, однобічно, з порушенням його права на захист, та із застосуванням незаконних методів слідства щодо нього, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо доведеності винності вчинення ОСОБА_1 злочину та кваліфікації його дій за ч.3 ст. 186 КК України грунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, зокрема, показаннях потерпілої ОСОБА_2, яка вказала саме на ОСОБА_1 як на особу, яка винесла з її квартири речі, а на її прохання їх залишити, завдала їй удари у обличчя; даними протоколу впізнання, з якого видно, що зазначеною особою, яка викрала речі, був ОСОБА_1; висновком судово-медичної експертизи про тяжкість завданих тілесних ушкоджень, іншими зібраними у справі доказами.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про застосування щодо нього незаконних методів слідства спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що засуджений ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні таких клопотань не заявляв, а вивченням матеріалів справи, його заява не є підставною.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_1 з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та даних про його особу і є достатнім для його виправлення.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновку суду, не встановлено.

З наведеного вбачається, що передбачені законом підстави для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 - відмовити.