Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року,

вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 3-го грудня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, інвалід

першої групи, такий, що відповідно

до ст. 89 КК України судимості не мав,

був засуджений за ч. 2 ст. 368 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування основного покарання було звільнено з випробуванням протягом трирічного іспитового строку.

Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду Пакульського сільського голови і будучи службовою особою, яка займала відповідальне становище, 29 травня 2007 року вдень у службовому кабінеті у приміщенні Пакульської сільської ради, що знаходиться в с. Пакуль Чернігівського району Чернігівської області, одержав від ОСОБА_2 одну тисячу доларів США, що становило п'ять тисяч п'ятдесят гривень, як хабара за сприяння в прийнятті рішення на користь останнього щодо купівлі недобудованої будівлі лазні та в наданні земельної ділянки площею 0,25 га до даної будівлі для її обслуговування.

Апеляційний суд Чернігівської області за результатами розгляду апеляцій захисника засудженого та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, 13 березня 2008 року постановив свій вирок, яким у задоволенні апеляції захисника відмовив, а апеляцію прокурора задовольнив: вирок Чернігівського районного суду від 3 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 у частині призначення покарання скасував, застосував ст. 69 КК України і призначив йому за ч. 2 ст. 368 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки, без конфіскації майна.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Своє прохання обґрунтовує тим, що хабара від ОСОБА_2 він не одержував. Стверджує, що в ситуації, яка склалася, мала місце провокація одержання хабара з боку службових осіб Чернігівського райвідділу міліції. Крім того, вважає, що в матеріалах справи немає достатніх доказів того, що він виконував в інтересах ОСОБА_2 дії з використанням наданого йому службового становища за хабар. Оспорює достовірність і допустимість доказів, якими суд обґрунтував його винуватість в інкримінованому йому цим вироком злочині, оскільки такі докази були одержані органом досудового слідства в період його тяжкої хвороби, яка унеможливлювала проведення з ним слідчих дій.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав вирок апеляційного суду законним і обґрунтованим, а касаційну скаргу засудженого безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор і слідчий при провадженні досудового слідства зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Розслідуючи дану кримінальну справу, орган досудового слідства не виконав у повному обсязі вимог зазначеного закону, внаслідок чого залишились не з'ясованими такі обставини справи, з'ясування яких мало істотне значення для прийняття в ній законного і обґрунтованого рішення.

За змістом закону відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами мала вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Пред'являючи ОСОБА_1 обвинувачення і визнаючи його винним в одержанні від ОСОБА_2 хабара, орган досудового слідства й суд виходили з того, що він цю незаконну винагороду одержав за сприяння хабародавцю в прийнятті рішення на його користь щодо купівлі недобудованої будівлі лазні, розташованої на території Пакульської сільської ради, та виділення йому в оренду 0,25 га землі для її обслуговування.

Проте, такий висновок органу досудового слідства і суду на матеріалах справи не ґрунтується і суперечить наявним у ній доказам, із яких видно, що шостою сесією п'ятого скликання Пакульської сільської ради, а не сільським головою особисто, дійсно 23.03.2007 р. приймалось рішення про надання громадянці ОСОБА_3 дозволу на купівлю недобудованого приміщення лазні та надання в оренду земельної ділянки розміром 0,25 га для його обслуговування. Даних про те, що рішення сесії Пакульської сільської ради щодо цих об'єктів нерухомості хоча б якимось чином стосувались ОСОБА_2, матеріали справи не містять (т. 1, а.с. 18, 19, 20, 21, 29-32).

Таким чином, зазначені вище обставини дають підстави вважати, що висновки суду про винуватість ОСОБА_1 в одержанні хабара від ОСОБА_2 за надання йому дозволу на купівлю недобудованої лазні та оренди на земельну ділянку для обслуговування цього приміщення, не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до положень ст. 369 КПК України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень і направлення справи на нове розслідування, оскільки виправлення такого недоліку з допомогою процесуальних засобів, якими наділений суд, не видається можливим.

При новому розслідуванні справи органу досудового слідства необхідно:

- більш ретельно перевірити показання ОСОБА_1 про те, що грошей від ОСОБА_2 він не одержував, а події, які мали місце 29.05.2007 року в його службовому кабінеті, були пов'язані з провокацією одержання ним хабара;

- у залежності від установленого за наявності для того підстав пред'явити ОСОБА_1 обвинувачення, яке б узгоджувались із фактичними обставинами справи, із зазначенням у постанові конкретних дій обвинуваченого, які той вчинив на користь особи, яка давала хабара, з використанням свого службового становища з урахуванням того, чи був він уповноважений на їх вчинення одноособово чи такі дії міг вчинити лише колективний орган - сесія сільської ради;

- в установленому законом порядку перевірити показання ОСОБА_2 про те, що між ним та ОСОБА_1 упродовж двох місяців, які передували події, що мала місце 29.05.2007 року, велись телефонні розмови, в яких йшла мова про незаконну винагороду.

За умови надходження справи після її розслідування до суду, останньому необхідно вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи з метою прийняття в ній законного і обґрунтованого рішення. Суду, зокрема, необхідно буде дати оцінку на предмет допустимості тим доказам, які були здобуті органом досудового слідства під час допитів ОСОБА_1 у реанімаційному відділенні Чернігівського обласного кардіологічного диспансеру з діагнозом: ІХС, гострий повторний Q інфаркт передньої стінки лівого шлуночка від 3.06.2007 року, тобто в період, протягом якого проведення з ним слідчих дій внаслідок тяжкого стану здоров'я унеможливлювалось (т. 1, а.с. 168).

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 3-го грудня 2007 року і вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.