розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2007 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 04 липня 2007 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що раніше судився:

18.10.2006 р. за ст. 190 ч. 2 КК України

на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 ККУкраїни звільнений від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

засуджений до позбавлення волі:

- за ч. 4 ст. 185 КК України на п'ять років;

- за ч. 3 ст. 187 КК України на сім років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років три місяці з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 192 грн. 23 коп. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 04 липня 2007 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2 засуджено за те, що він 02 січня 2007 року о 16-ій год. 30 хв. проник у квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 59404 грн. 06 коп., заподіявши йому шкоду у великих розмірах.

Він же 10 січня 2007 року приблизно о 20-ій год. з метою заволодіння чужим майном проник у приміщення магазину приватного підприємця ОСОБА_5, що розташований по вул. Фрунзе, буд. 1-а в м. Василькові Київської області, де із погрозою застосувати до ОСОБА_3 насильство, небезпечне для її життя та здоров'я, яке виразилось у демонстрації пристрою для стрільби гумовими кулями "Форт-12" та здійсненні з нього пострілу, заволодів майном ОСОБА_5 на загальну суму 1040 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на нове розслідування. Вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також посилається на те, що суд не дослідив питання щодо розміру викраденого та неправильно кваліфікував дії його підзахисного за ст. 187 КК України. Стверджує про наявність порушення права ОСОБА_2 на захист та призначення йому несправедливого покарання внаслідок суворості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про те, що судові рішення щодо ОСОБА_2 необхідно змінити і перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 1 цієї ж статті, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.

Упродовж досудового слідства ОСОБА_2, визнаючи повністю вину, давав змістовні показання про те, що 02 січня 2007 року проник у квартиру ОСОБА_4, де із сейфу таємно викрав гроші на загальну суму приблизно 10000 доларів США, золоті вироби - ланцюжок з хрестиком та браслет, а також пістолет для стрільби гумовими кулями "Форт-12" з 12-ма патронами. Крім того, ОСОБА_2 показував, що коли в нього закінчились викрадені гроші, вирішив пограбувати магазин. З тією метою 10 січня 2007 року, маючи при собі пістолет "Форт-12", зайшов у магазин по вул. Фрунзе в м. Василькові. Там перезарядив пістолет і направив його на продавця ОСОБА_3, наказавши їй віддати гроші. Після цього зробив постріл з пістолета вгору. Забравши гроші, мобільний телефон "Нокіа-6610" і картки поповнення рахунку, з магазину втік.

Вищенаведені показання ОСОБА_2 суд обґрунтовано визнав достовірними і поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_4, який на досудовому слідстві та в суді послідовно зазначав, яке саме майно в нього було викрадено, та його вартість, показаннями свідка ОСОБА_6.

Підстав для сумніву в об'єктивності цих та інших наведених у вироку доказів немає.

За таких обставин, доводи в касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 про неправильне визначення розміру викраденого майна є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Дії ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні розбою підтверджується також показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що 10 січня 2007 року в магазин зайшов чоловік, яким виявився ОСОБА_2 Діставши пістолет, він наказав їй віддати касу та вистрілив у вітрину. Нападник приставляв пістолет до її голови, заштовхнув у підсобку та забрав гроші, мобільний телефон і картки поповнення рахунків. Потерпіла також пояснювала, що дії ОСОБА_2, який направляв до її голови пістолет, стріляв у вітрину, вона сприймала як реальну погрозу її життю.

Згідно даних протоколу огляду місця події при огляді ОСОБА_2 у нього вилучено пістолет "Форт-12" та 11 патронів з гумовими кулями.

Правильно встановивши фактичні обставини вчинення ОСОБА_2 розбою, суд проте неправильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 187 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з роботою магазину ОСОБА_2 був наділений правом безперешкодного доступу до нього, а тому викрадення ним майна з магазину шляхом розбою такої кваліфікуючої ознаки цього злочину, як проникнення в приміщення, не утворює.

Тому судові рішення щодо ОСОБА_2 у частині його засудження за ст. 187 ч. 3 КК України необхідно змінити та перекваліфікувати його дії зі ч. 3 ст. 187 України на ч. 1 ст. 187 КК України, призначивши за цим законом відповідне покарання.

З огляду на те, що суд визнав рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання, хоча в обвинувальному висновку вона не зазначалась, необхідно виключити із судових рішень посилання суду на таку обставину.

Із матеріалів справи вбачається, що захисник ОСОБА_7 у день апеляційного розгляду справи подала до місцевого суду клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, долучивши до нього апеляцію. Зазначені матеріали були надіслані апеляційному суду, який їх отримав 05.07.2007 року, тобто після апеляційного розгляду справи 4.07.2007 року (а.с. 173).

При апеляційній перевірці справи в судовому засіданні апеляційного суду, крім захисника ОСОБА_1, брала участь також захисник ОСОБА_7, яка давала пояснення і підтримала апеляцію ОСОБА_1

Клопотання захисника ОСОБА_7 про відновлення строку на апеляційне оскарження розглядалось місцевим судом та постановою від 26.10.2007 року їй відмовлено у відновленні цього строку і визнано апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

За таких обставин доводи в касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 про порушення права засудженого ОСОБА_2 на захист є безпідставними.

Інших істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2007 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 04 липня 2007 року щодо ОСОБА_2 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 187 КК України та призначити ОСОБА_2 за цим законом покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст. 185 ч. 4, 187 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначити покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків ОСОБА_2 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на шість років три місяці.

головуючого	Міщенка С.М.,
суддів	Коротких О.А. і Кармазіна Ю.М.