Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 10 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

вироком Зміївського районного суду Харківської області від 23 листопада 2006 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2007 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця селища Комсомольського Зміївського району Харківської області, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтися туди для реєстрації та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 26 травня 2003 року близько 21 години поблизу будинку № 4 на вулиці Леніна в селищі Комсомольському Харківської області на ґрунті особистих неприязних відносин під час сварки завдав потерпілій ОСОБА_2 декілька ударів руками по різних частинах тіла, зламав п'ятий палець на правій руці, внаслідок чого спричинив їй умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати та закрити справу за відсутністю складу злочину. Вважає, що в матеріалах справи немає однозначних та достовірних доказів його винуватості у злочині. Вирок ґрунтується на суперечливих показаннях потерпілої, свідків та недостовірних даних висновків експертиз. Припускає, що потерпіла могла ушкодити собі палець після сварки з ним в іншому місці.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок про винність ОСОБА_1 в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчиненого за обставин зазначених у вироку, суд першої інстанції обґрунтував сукупністю доказів, які з додержанням установленого кримінально-процесуальним законом порядку дослідив та оцінив на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи.

Доводи касаційної скарги, які, як видно з її змісту, в основному стосуються оцінки фактичних обставин справи, не викликають сумнівів у правильності судового рішення, й спростовуються зібраними у справі доказами.

Зокрема, із показань самого засудженого видно, що він, попри заперечення факту спричинення тілесних ушкоджень, у той же час ствердив, що на подвір'ї будинку в присутності його мешканців сварився з ОСОБА_2, хапав її за руки.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що засуджений, вважаючи винною її в образі його дружини, завдав їй декілька ударів рукою по тілу, схопив за руки й зламав п'ятий палець (мізинець) на правій руці.

Про сварку та побиття засудженим ОСОБА_2, скарги останньої на болі мізинця руки, час травмування та зовнішній вигляд ушкодженого пальця повідомили відповідно свідки ОСОБА_3, який був очевидцем злочину та припиняв протиправні дії засудженого, а також свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які знаходились неподалік місця події.

Те, що виявлені на тілі потерпілої ушкодження могли утворитися за описаних нею обставин і відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, підтверджується даними висновків судово-медичних експертиз.

Оцінивши наведені докази в сукупності, суд дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_1 у злочині.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України є правильною.

Зазначені в касаційній скарзі доводи, які за змістом аналогічні тим, що були предметом судового розгляду, не містять нових даних, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення та давали підстави для закриття справи. Посилаючись на аналіз зібраних у справі доказів, суд аргументовано визнав їх безпідставними.

Аналогічним чином ті ж доводи були перевірені й судом апеляційної інстанції, який, погоджуючись з висновками місцевого суду, мотивовано визнав їх необґрунтованими.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний вирок, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.