розглянула в судовому засіданні у м. Києві 5 червня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Комсомольського районного суду м.

Херсона від 31 серпня 2007 року щодоОСОБА_1

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1народження, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути зОСОБА_1на користь ОСОБА_2 5 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 9 247 гривень - матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути зОСОБА_1на користь закладу охорони здоров'я 2 355,21 гривень на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, 25 січня 2007 року, приблизно о 22-й годині 30 хвилин, завдав умисного удару ножем у живіт потерпілому ОСОБА_2, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що призвело до втрати органу (селезінки).

У касаційному поданні прокурор посилається на призначення засудженому надмірно м'якого покарання і просить вирок місцевого суду щодоОСОБА_1скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив задовольнити касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Виходячи зі змісту ст. 69 КК України (2341-14) призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише в тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно недоцільним.

Як видно з вироку, ОСОБА_1 засуджений за умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило втрату органу, тобто за злочин, який відповідно до ст. 12 КК України (2341-14) є тяжким.

Судом було встановлено, що ініціатором конфлікту був саме ОСОБА_1, який до того ж перебував у стані алкогольного сп'яніння.

На думку колегії суддів, наведені у вироку обставини, що пом'якшують покарання, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) не можна вважати справедливим внаслідок його м'якості.

За таких обставин вирок щодоОСОБА_1підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 31 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.