розглянула в судовому засіданні у м. Києві 5 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Тлумацького районного суду Iвано-Франківської області від 26 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 20 листопада 2007 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця смт. Обертин Тлумацького району Iвано-Франківської області, мешканця м.Тлумач Iвано-Франківської області, такого, що судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України (2341-14) і призначено покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік із встановленням відрахування в доход держави у розмірі 10 відсотків від суми його заробітку.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 8 грн. 50 коп. на відшкодування сплаченого судового збору, 200 грн. на відшкодування оплати витрат на правову допомогу, а всього 1 208 грн. 50 коп. кожній.

Ухвалою Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 20 листопада 2007 року апеляцію засудженого задоволено частково. На підставі п."б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року (955-16) ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено. У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 4 квітня 2006 року приблизно об 11 годині, знаходячись на території свого АДРЕСА_1 під впливом раптово виниклою неприязні до ОСОБА_2 заподіяв їй умисні легкі тілесні ушкодження.

Крім того, він 25 квітня 2006 року приблизно о 14 годині, знаходячись в будинку за місцем свого проживання, під впливом раптово виниклою сімейної сварки заподіяв ОСОБА_3 умисні легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, даючи свій аналіз зібраним по справі доказам, порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і просить направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону під час розгляду справи у суді, у тому числі на неповноту судового слідства.

Одночасно засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що рішення суду у частині стягнення матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами потерпілих на правову допомогу, не підтверджується відповідними документами.

У своїх запереченнях потерпілі вважають, що рішення суду першої та апеляційної інстанції, постановлені щодо ОСОБА_1, є законними та обгрунтованими, і тому підстав для задоволення скарги останнього немає.

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав доводи своєї скарги, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу засудженого задовольнити частково, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити, скасувати в частині вирішення цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню.

Винність ОСОБА_1 у злочинах, вчинених за викладених у вироку обставин, доведена об'єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку, і належним чином оцінених судом.

Сам засуджений суду пояснював, що під час сварки із ОСОБА_2 він схопив її за рукав куртки та силоміць вивів з подвір'я.

Iз показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 4 квітня 2006 року ОСОБА_1 спричинив їй тілесні ушкодження, а 25 квітня 2006 року він сильно штовхнув кулаком у плече її дочку - ОСОБА_3, від чого остання впала та забилася.

Судово-медичним оглядом у потерпілих виявлені тілесні ушкодження, які утворилися від дій тупих твердих предметів, відносяться до легких ушкоджень. Час їх заподіяння може відповідати відповідно 4 та 25 квітня 2006 року.

Колегія суддів вважає, що суд дав належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у заподіянні потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень.

Апеляційна інстанція, перевіряючи вирок за апеляцією засудженого, дійшла до правильного висновку, що є всі законні підстави до застосування до засудженого ОСОБА_1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 (955-16) року.

Однак, згідно зі ст. 376 КПК України (1001-05) апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Як убачається із матеріалів справи, 19 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Iвано-Франківської області з заявою про застосування до нього амністії згідно з Законом України "Про амністію" від 19 квітня 2007 (955-16) року. Змінюючи фактично вирок суду, апеляційна інстанція звільнила ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Стаття 6 зазначеного Закону України "Про амністію" (955-16) передбачає звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що за касаційною скаргою засудженого та в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) ухвала апеляційного суду підлягає зміни, вирок місцевого суду скасуванню, а справа закриттю. ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 20 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити і в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) вирок Тлумацького районного суду Iвано-Франківської області від 26 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо нього провадженням закрити.

На підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності звільнити.