розглянула у судовому засіданні в м. Києві 5 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2007 року щодо ОСОБА_1..

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1народження, уродженця та мешканця м. Полтави, судимого 14.06.2007 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 367 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування, на строк 1 рік без сплати штрафу, на підставі ст. 75 КК України (2341-14) , звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України (2341-14) і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування, на строк 1 рік без сплати штрафу.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) до призначеного покарання за новим вироком частково приєднано частину покарання за попереднім вироком та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування, на строк 1 рік без сплати штрафу.

Відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладення на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України (2341-14) .

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2007 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що він, працюючи на посаді старшого державного виконавця ВДВС Полтавського районного управління юстиції Полтавської області, тобто будучи службовою особою, неналежно виконував покладені на нього службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 9761 грн., що є тяжкими наслідками.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2. порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду та просить направити справу на нове розслідування, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а також на неповноту досудового та судового слідства, зокрема зазначає про неправильне встановлення розміру шкоди, заподіяної злочином.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала скаргу потерпілого у частині порушення кримінально-процесуального закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги потерпілого, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілого підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України (1001-05) , суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визначити недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумніву у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Такі вимоги закону судом не були дотримані.

Як убачається із протоколу судового засідання, суд після закінчення підготовчих дій та читання обвинувального висновку спочатку запитав учасників судового слухання, чи не заперечують вони щодо спрощеного дослідження доказів по справі, а коли отримав від учасників судового розгляду згоду на зазначений порядок дослідження доказів по справі, і лише після цього роз'яснив їм положення ч. 3. 299 КПК України (1001-05) .

Згідно з матеріалами справи потерпілий ОСОБА_2 після закінчення досудового слідства і під час судового слідства оспорював встановлений органом досудового слідства розмір шкоді, заподіяної злочином.

Крім того, під час судового слідства потерпілий ОСОБА_2 заявив клопотання про допуск до участі в розгляді справи у якості його представника ОСОБА_3 Суд задовольнив це клопотання та допустив до участі у справі представником потерпілого ОСОБА_3, але не роз'яснив його процесуальні права, передбачені ст. 268 КПК України (1001-05) , та не з'ясував у нього, чи має він бажання чимось доповнити судове слідство. Після розв'язання зазначеного клопотання потерпілого суд відразу перейшов до судових дебатів.

Указані порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, оскільки були суттєво порушені права потерпілого ОСОБА_2, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Зазначені порушення закону апеляційний суд залишив поза увагою, тому вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції як незаконні підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Що стосується доводів потерпілого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину, то вони є передчасними.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2007 року щодо ОСОБА_1скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суду.