розглянула в судовому засіданні у м. Києві 5 червня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 4 вересня 2007 року.

Вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 червня 2007 року

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця Кіровської області Російської Федерації, мешканця сел. Знам'янка Кіровоградської області, такого, що судимості не має,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.

Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_2, вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 4 вересня 2007 року зазначений вирок суду змінено в частині призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання, йому призначено покарання за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) у виді позбавлення волі на 5 років. У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 12 січня 2007 року за попередньою змовою з ОСОБА_2 приблизно о 23 годині 30 хвилин проникли до АДРЕСА_1 який належав ОСОБА_3, та вчинили розбійний напад на останнього, погрожуючи йому застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я, використовуючи при цьому саморобний пістолет та монтировку. Після цього завдали ОСОБА_3 декілька ударів руками й ногами в область голови та тулуба, чим спричинили легкі тілесні ушкодження. Після виконання зазначених дій вони заволоділи майном потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 164 грн. 05 коп.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та просить направити справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання у повному обсязі, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 69 КК України (2341-14) призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини КК України (2341-14) , може мати місце за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Призначаючи ОСОБА_1покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) , апеляційний суд вказав, що засуджений щиро покаявся у вчиненому злочину, відшкодував потерпілому заподіяні збитки, хворіє на туберкульоз легень, на утриманні має одиноку не працюючу матір, яка утримує його двоюрідну сестру - інваліда другої групи.

У підтвердженні такого переконання суд не навів матеріали справи. Навпаки, судом встановлено, що ОСОБА_1 не працював, потерпілий ОСОБА_3 пояснював, що викрадені речі йому повернули працівники міліції.

Засуджений ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину визнав частково, неодноразово змінював свої показання, що не свідчить про щире каяття.

Згідно довідки-характеристики ОСОБА_1 за місцем свого проживання характеризується негативно, як особа, яка ніде не працює і не навчається, зловживає спиртними напоями.

У матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 у даний час хворіє.

Крім того, судом та органом досудового слідства не в повній мірі досліджена особа засудженого ОСОБА_1, так як в матеріалах справи (а.с. 154-155) міститься вирок Знам'янського міського суду Кіровоградської області від 08.04.2003 року щодо ОСОБА_1, а у вступній частині вироку ці дані відсутні.

Суд апеляційної інстанції призначаючи ОСОБА_1 основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) не призначив додаткового покарання конфіскацію майна, яке санкцією зазначеного закону передбачене як обов'язкове.

Отже, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та його особу, не можна вважати достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому ухвала апеляційного суду щодо нього підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде встановлено винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) слід вважати таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і даним про його особу внаслідок м'якості.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 4 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на новий апеляційний розгляд у той же саме апеляційний суд.