Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів Глоса Л.Ф. і Кармазіна Ю.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 квітня 2007 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 27 червня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

громадянка України, така, що раніше

судимості не мала,

засуджена за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки і покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України (2341-14) .

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 27 червня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона, працюючи директором територіального центру соціального обслуговування управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітополської міської ради Запорізької області, отримала хабар, поєднаний з його вимаганням за таких обставин.

Рішеннями комісії у справах альтернативної (невійськової) служби при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради № 5 від 27.06.2003 р. та № 3 від 11.05.2006 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були направлені для проходження альтернативної служби в територіальний центр соціального обслуговування управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітополської міської ради (далі - Центр).

Приблизно на початку січня 2005 року ОСОБА_1 працюючи в Центрі, що на вул. Комунарів, 50 у м. Мелітополі, використовуючи своє службове становище, шляхом вимагання хабара від ОСОБА_2 яке полягало у погрозах скласти доповідні записки про невиконання ним без поважних причин покладених на нього службових обов'язків та подальшого звернення в комісію у справах альтернативної служби з клопотанням про дострокове розірвання трудового договору, що входило в коло її службових повноважень та могло потягти припинення ОСОБА_2альтернативної служби і призову на строкову військову службу на загальних підставах, тобто погроз вчинення дій, які могли завдати шкоду правам і законним інтересам останнього. В процесі цих погроз ОСОБА_1стала вимагати в ОСОБА_2 передачі їй як хабара його заробітної плати, яку він отримував у Центрі. У зв'язку з цим, приблизно в середині січня 2005 р. ОСОБА_2 був вимушений передати ОСОБА_1свою банківську картку, по якій отримував в банкоматі заробітну плату, та повідомив їй номер пін-коду. Реалізуючи умисел на отримання хабара від ОСОБА_2 ОСОБА_1у банкоматах міста з 1 лютого по 1 травня 2005 р. отримала як хабара заробітну плату останнього на загальну суму 950 грн.

Крім того, на початку лютого 2006 р. ОСОБА_1в аналогічний спосіб змусила ОСОБА_3 передати їй банківську картку з номером пін-коду, використовуючи яку в банкоматах цього ж міста з 11 лютого по 14 квітня 2006 р. вона отримала заробітну плату останнього на загальну суму 770 грн., тобто повторно отримала хабар на вказану суму.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1просить судові рішення скасувати та справу закрити. Суть її доводів зводиться до того, що злочинів, за які її засуджено, вона не вчиняла.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1у вчиненні інкримінованих їй цим вироком злочинів, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами.

Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_2 підтверджується та обставина, що він на вимогу ОСОБА_1передав їй електронну банківську картку, повідомивши при цьому номер пін-коду.

Свідок ОСОБА_4суду показав, що його син - ОСОБА_2, передав на вимогу ОСОБА_1банківську картку, по якій вона з січня по квітень 2005 року отримувала його заробітну плату за створення умов альтернативної служби.

Допитаний на досудовому слідстві свідок ОСОБА_3 показав, що він на вимогу та погрози ОСОБА_1про його відправлення на строкову службу повідомив їй номер пін-коду та передав банківську картку. З лютого по квітень 2006 року ОСОБА_1отримувала його заробітну плату.

Про обставини вимагання ОСОБА_1банківської картки ОСОБА_3 виклав у своїй заяві та письмових поясненнях до неї.

Добровільність вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на викриття ОСОБА_1в одержанні хабарів, підтвердив у суді свідок ОСОБА_5

Iз показань свідка ОСОБА_6видно, що ОСОБА_1як директор Центру контролювала альтернативну службу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та могла вплинути на її проходження. На робочому столі ОСОБА_1вона бачила банківські картки останніх.

Iз показань свідка ОСОБА_7 видно, що він як спеціаліст здійснював контроль за технічним станом банкоматів КБ "Приватбанк". За його показаннями при вставленні банківської картки в банкомат та отриманні грошей фотокамерою, що розташована в ньому, проводиться фотозйомка. Фотомонтаж фотографій з банкомата є неможливим.

Твердження засудженої ОСОБА_1про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час досудового слідства давали неправдиві показання, є неспроможними, оскільки спростовуються наведеними вище доказами, а також показаннями свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що, як стало їй відомо, ОСОБА_1мала намір сплатити раніше оформлений нею кредит за рахунок "альтернативників".

Суд з наведенням переконливих мотивів обгрунтовано визнав неправдивими показання в суді ОСОБА_3, в яких він відмовився від даних ним показань під час досудового слідства, пославшись на те, що обмовив ОСОБА_1 під тиском працівників міліції, та виніс постанову, яку направив прокурору м. Мелітополя для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до встановленої законом кримінальної відповідальності.

Винуватість ОСОБА_1також підтверджується даними, що містяться у протоколах вилучення фотозйомок банкомата та самих фотознімків, на яких зафіксована ОСОБА_1при одержанні коштів за банківськими картками ОСОБА_2 і ОСОБА_3; іншими доказами, які є в матеріалах справи.

Підстав для сумнівів в об'єктивності доказів, на які послався суд на підтвердження винуватості ОСОБА_1 з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 перевірив викладені в ній доводи, які за змістом є аналогічними доводами її касаційної скарги, і з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а вирок - законним і обгрунтованим.

Дії ОСОБА_1за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, а покарання їй призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового та судового слідства, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1відмовити.