Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Синявського О.Г.

суддів

Пекного С.Д., Гриціва М.I.

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 3 " червня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 9 серпня 2007 року, яким

ОСОБА_1

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

громадянин України, не має судимості,

працюючий слюсарем у ТОВ "Оріана",

засуджений за ст.286 ч.3 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Згідно зі ст.76 п.п.2, 3 КК України (2341-14) покладено на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи.

В апеляційному порядку вирок не розглядався.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 12 липня 2004 року близько 3 години на автошляху сполученням Тростянець-Ладижин, керуючи автомобілем ВАЗ-21011, грубо порушив вимоги п.п.10.1, 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з мотоциклом "Ява-350", який рухався назустріч, під керуванням ОСОБА_2, у результаті чого водій мотоцикла ОСОБА_3 і пасажир мотоцикла ОСОБА_4 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли.

У касаційному поданні прокурор заперечує обставини, які пом'якшили покарання ОСОБА_1, стверджує про безпідставне застосування судом положень ст.ст.69, 75 КК України (2341-14) та просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

При визначення міри покарання судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття засудженого та добровільне відшкодування заподіяних збитків. При цьому колегія суддів звертає увагу на той факт, що потерпілі та цивільні позивачі прийняли каяття і вибачення ОСОБА_1, відкликали свої цивільні позови у зв'язку з відшкодуванням збитків, а також просили суд не позбавляти підсудного волі і дати йому можливість виховувати своїх неповнолітніх дітей.

Державний обвинувач, який також просив призначити ОСОБА_1основне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, що є нижчим від найнижчої межі санкції ч.3 ст.286 КК України (2341-14) , окрім цього теж вважав, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, так як просив застосувати положення ст.75 КК України (2341-14) і покласти на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ст.76 КК України (2341-14) .

Виходячи з наведеного, а також зважаючи на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 також був поранений уламками розбитого лобового скла, госпіталізований з місця події та потребує лікування органів зору, що він утримує двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає, що обрані ОСОБА_1вид та розмір покарання відповідають тяжкості злочину та особі засудженого.

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , -

у х в а л и л а :

відмовити в задоволенні касаційного подання заступника прокурора Вінницької області .