Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 03 червня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судові рішення щодо них,

вироком Біловодського районного суду Луганської області від 20 лютого 2007 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого: 25 листопада 2003 року,

за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України на

3 роки позбавлення волі і постановою суду

від 01 серпня 2005 року звільненого

від відбування покарання на підставі

п. "б" ст. 3 Закону України "Про амністію"

від 31 травня2005 року,

за 2 ст. 289 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

раніше судимого: 25 червня 2003 року

за ч.1 ст. 152 КК України на 5 років позбавлення волі

і 03 липня 2006 року звільненого умовно-достроково

на 1 рік 7 місяців,

за ч.2 ст. 289 КК України на п'ять років три місяці позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Біловодського районного суду Луганської області від 25 червня 2003 року й остаточно визначено за сукупністю вироків п'ять років шість місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 22 травня 2007 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 30 грудня 2006 року приблизно о 20 год. на вул. Чехова, 43 в сел. Біловодськ Луганської області у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою між собою незаконно заволоділи автомобілем "АЗЛК-2140", який належав ОСОБА_3

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту й однобічність проведеного у справі досудового і судового слідства та істотні порушення кримінально-процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо нього та прийняти законне рішення або пом'якшити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України. Стверджує, що його за незаконне заволодіння автомобілем потерпілого ОСОБА_3 засудженого необґрунтовано, а вирок суду ґрунтується на їх (засуджених) показаннях, отриманих з застосуванням недозволених методів ведення слідства. Крім того, вказує, що його не було ознайомлено з матеріалами справи, про закінчення досудового слідства він дізнався отримавши повідомлення про попередній розгляд справи в суді, а його підпис у відповідному протоколі підроблений.

Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі вказує, що не мав умислу на заволодіння автомобілем потерпілого, однак це питання ні органами досудового слідства, ні судом належним чином не перевірено, а вирок про доведеність його винності у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, ґрунтується на їх (засуджених) показаннях отриманих з застосуванням недозволених методів ведення слідства. Крім того, вважає, що у справі допущені істотні порушення-кримінально-процесуального закону, зокрема, про закінчення досудового слідства він дізнався отримавши повідомлення про попередній розгляд справи в суді і його підписи у відповідному протоколі підроблені, а також вказує, що його не було ознайомлено з матеріалами справи. За змістом скарги просить прийняти законне рішення або пом'якшити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що підстав для їх задоволення немає.

Посилання у касаційних скаргах засуджених на те, що досудове та судове слідство по справі проведено неповно і необ'єктивно, а висновки суду про їх винність у незаконному заволодінні транспортним засобом свого підтвердження не знайшли, є необґрунтованими.

Матеріалами справи з'ясовано, що досудове та судове слідство у справі проведено з дотриманням конституційних норм та вимог кримінально-процесуального закону, порушення прав засуджених на захист або інших вимог процесуального закону, які були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, ґрунтується на досліджених і перевірених у судовому засіданні доказах, у тому числі показаннях самих засуджених, які повністю визнавали себе винними у незаконному заволодінні автомобілем ОСОБА_3, показаннях потерпілого, який підтвердив обставини вчинення засудженими зазначеного злочину, даних протоколу відтворення обстановки та обставин події, іншими доказами.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні ними за викладених у вироку обставин злочину, за який їх засуджено.

Злочинні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України.

При обранні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особи винних та обставини, що пом'якшують покарання, зокрема ті, на які є посилання у скаргах, і призначив їм покарання в межах санкції, встановленої ч.2 ст. 289 КК України.

Отже, таке покарання є необхідним для виправлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення не вбачається.

Доводи у касаційних скаргах засуджених про те, що їх не ознайомлено з матеріалами справи, про закінчення досудового слідства вони дізналися отримавши повідомлення про попередній розгляд справи в суді, а їх підписи в відповідних протоколах підроблені, є не обґрунтованими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що після закінчення досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було ознайомлено з матеріалами справи, і у відповідних протоколах є їх власноручні записи про це (а.с. 123,124).

Крім того, в судовому засіданні засуджені підтвердили, що ознайомлені з матеріалами справи, клопотань не мають, порушень кримінально-процесуального закону з боку працівників слідства не допущено і всі свої показання вони давали добровільно без будь якого тиску на них (а.с. 140).

Заперечення на протокол судового засідання щодо цих обставин засудженими не подавались.

У справі відсутні дані про застосування до засуджених на досудовому слідстві недозволених методів, а, отже, доводи, що містяться з цього приводу в касаційних скаргах, є безпідставними.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2.