розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Свердловського міського суду Луганської області від 28 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) до обмеження волі строком 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням 1 рік, з покладенням на засудженого обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України (2341-14) .

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17445 грн. 23 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 634 грн. 40 коп. за лікування потерпілої ОСОБА_3.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав встановленим суд, 21 жовтня 2006 року близько 19-ї години 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ГАЗ НОМЕР_1 д/н НОМЕР_2, який належав ОСОБА_2 та рухаючись зі швидкістю близько 80 км/год, в районі 23 км. автошляху "Свердловськ-сел. Комсомольський" м. Свердловська, порушив вимоги п.п. 2.9. (а), 12.4, 12.1, 1.2 Правил Дорожнього руху України на закругленні дороги виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувшись лівим переднім колесом з бордюром, не справився з керуванням та на лівому узбіччі врізався в дерево, від чого автомобіль перевернувся на лівий бік.

Внаслідок ДТП, пасажир ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, зазначає, що в порушення вимог ст. 217 КПК України (1001-05) , потерпіла була позбавлена можливості ознайомитися з матеріалами справи, а також була позбавлена можливості заявити позов у судовому засіданні. В той же час, судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, хоча останній позов не заявляв. Крім того, на думку прокурора, призначене засудженому покарання є м'яким. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину відповідає матеріалам справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненому, у зв'язку з чим докази у судовому засіданні досліджувалися в порядку ст. 299 КПК України (1001-05) . При цьому йому були роз'яснені правові наслідки застосування ст. 299 КПК України (1001-05) .

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи засудженого та пом'якшуючих покарання обставин, що давало суду підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов'язок.

Також, суд у вироку належним чином мотивував свій висновок щодо можливості не призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції під час судових дебатів у своїй промові просив, з врахуванням пом'якшуючих обставин та особи винного, призначити засудженому ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами, звільнивши засудженого на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням 1 рік.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання м'яким.

Доводи прокурора у касаційному поданні щодо порушення прав потерпілої, колегія суддів вважає, також безпідставними.

Як видно з матеріалів справи, по закінченню досудового слідства, слідчим були належним чином виконані вимоги ст. 217 КПК України (1001-05) (а.с. 116). Про відшкодування завданої злочином шкоди, потерпіла вправі звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Що стосується посилання прокурора на те, що судом безпідставно стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, то, як видно з матеріалів справи, останнього, під час досудового слідства було в установленому законом порядку визнано цивільним позивачем, яким було заявлено позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений належний йому автомобіль (а.с. 84, 85). Цивільний позов був задоволений судом у повному обсязі.

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування або зміну вироку по справі не встановлено.