розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 9 березня 2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2004 року.

Зазначеним вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше неодноразово судимого, останній раз 26 червня 2001 року за ч. 2 ст. 140 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 2 роки, звільненого 29 червня 2002 за відбуттям строку покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців, за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 5 років, за ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 3 роки, за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 6 років.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено позбавлення волі строком 6 років.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2004 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

Зазначеним вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. та ОСОБА_10, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено та касаційне подання не внесено.

Як визнав встановленим суд, 25 серпня 2002 року близько 21-ї години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проник в сарай на території будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрав курей на суму 500 грн., які належали ОСОБА_11.

10 листопада 2002 року близько 13-ї години 30 хвилин ОСОБА_1 проник у будинок АДРЕСА_2, звідки таємно викрав 220 грн. ОСОБА_12.

27 листопада 2002 року близько 21-ї години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проник в сарай на території будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав курей на суму 125 грн., які належали ОСОБА_13.

8 грудня 2002 року близько 18-ї години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_4, таємно викрав велосипед "Україна" вартістю 250грн., який належав ОСОБА_14

19 січня 2003 року близько 20-ї години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 проникли в сарай на території будинку АДРЕСА_7, звідки таємно викрали козу вартістю 115грн., яка належала ОСОБА_17

10 лютого 2003 року близько 19-ї години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проникли в сарай на території будинку АДРЕСА_5, звідки таємно викрали качок на суму 300грн., які належали ОСОБА_15

11 лютого 2003 року близько 20-ї години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проник у літню кухню а потім в сарай будинку АДРЕСА_5, звідки таємно викрав майно ОСОБА_15 на суму 135грн.

7 березня 2003 року близько 19-ї години 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов на огороджену територію будинку АДРЕСА_6, де з автомобілю ВАЗ-2103 д/н НОМЕР_2, таємно викрав автомагнітолу вартістю 200грн., яка належала ОСОБА_16.

16 березня 2003 року близько 12-ї години 30 хвилин на вул. Шевченка м. Перещепино у невстановленої слідством особи ОСОБА_1 незаконно придбав шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильваним (0,29гр. сухою вагою), який він зберігав без мети збуту і який у нього було виявлено та вилучено працівниками міліції близько 13-ї години у м/р "Орельський" біля будинку №10 м. Перещепино.

24 березня 2003 року близько 23-ї години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проник в гараж ОСОБА_16 на території будинку АДРЕСА_6, де намагався незаконно заволодіти автомобілем ВАЗ 2103 д/н НОМЕР_1, проте, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

25 березня 2003 року близько 4-ї години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_10, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проникли у погріб на території будинку АДРЕСА_6, звідки таємно викрали майно ОСОБА_16 на суму 182 грн. Крім того, під час вчинення зазначеної крадіжки, ОСОБА_1 проник в гараж на території будинку ОСОБА_16, де знову намагався заволодіти автомобілем ВАЗ 2103 д/н НОМЕР_1 вартістю 7500грн., проте, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини за ч. 2 та 3 ст. 185, та ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) , просить змінити постановлені щодо нього судові рішення, посилаючись на необгрунтованість його засудження за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) та на те, що під час досудового слідства до нього застосовувалися недозволені методи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про залишення касаційної скарги засудженого без задоволення, обговоривши її доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчинені інкримінованих йому злочинів підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Доводи засудженого у касаційній скарзі щодо необгрунтованості його засудження у вчиненні замаху на незаконне заволодіння автомобілем потерпілого ОСОБА_16, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і, як такі, що не знайшли свого підтвердження, обгрунтовано визнані безпідставними, оскільки спростовуються, зокрема, показаннями самого засудженого, як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні, потерпілого ОСОБА_16, даними протоколу огляду місця події та автомобіля, відповідно якого у гаражі були виявлені сліди проникнення, а на автомобілі ушкодження, іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.

Доводи ОСОБА_1. у касаційній скарзі про те, що під час досудового слідства до нього застосовувалися недозволені методи, при перевірці матеріалів справи, свого підтвердження не знайшли.

Дії засудженого ОСОБА_1. за ч. 2 та 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, а покарання йому призначено з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, особи засудженого та пом'якшуючих покарання обставин і яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.