Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 29 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Галицького районного суду м.Львова від 5 липня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені п.3 ч.1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 4 вересня 2007 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1. засуджено за те, що він працюючи з 28 січня 2006 року головою правління ВАТ "Самбірський завод металооснастки" і будучи службовою особою, яка наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, будучи зобов'язаним відповідно до умов договору від 25 травня 2006 року, укладеного між очолюваним ним підприємством та ТзОВ "Перша приватна будівельна компанія" виготовити металоконструкції для накриття даху будівлі східної вежі комплексу "Цитадель", що на вул.Грабовського, 11 у м.Львові та провести роботи по їх монтажу, відмовився від виконання обумовлених зазначеним вище договором робіт, а уклавши цивільно-правовий договір підряду від 13 жовтня 2006 року залучив для їх виконання будівельну бригаду під керівництвом ОСОБА_2, при цьому не перевіривши наявність у останнього відповідної ліцензії на проведення робіт з підвищеною небезпекою та монтажних робіт на висоті.

Крім цього, ОСОБА_1. не маючи ліцензії на складання проектів виконання монтажних робіт, самостійно, без досвіду розробки такого роду проектів та відповідної інженерно-будівельної освіти, склав проект виконання робіт "Монтаж центрального куполу східної вежі комплексу "Цитадель" у м.Львові з порушенням вимог державних будівельних норм Украни та передав його для використання у роботі ОСОБА_2.

В подальшому ОСОБА_1. не проконтролював проведення будівельних робіт бригадою ОСОБА_2, внаслідок чого стався нещасний випадок - обвал тимчасових риштувань під дахом зазначеної будівлі, від якого загинули бригадир будівельної бригади ОСОБА_2., будівельники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., а двоє інших будівельників отримали тілесні ушкодження, зокрема, ОСОБА_6. - тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_7. - легкі з короткочасним розладом здоров'я.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1. у зв'язку із м'якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд. Також зазначає, що зміст ухвали апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, ____________________, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що його слід залишити без задоволення за таких підстав.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, і що, по суті, у касаційному поданні прокурора не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засудженого.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1., перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Що стосується покарання, то воно ОСОБА_1. призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про його особу, а саме, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягався, виключно позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, активно сприяв розкриттю злочину і щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдані збитки, а тому, з урахуванням відсутності обтяжуючих обставин, вважати призначене ОСОБА_1. покарання надто м'яким у колегії суддів немає підстав.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м.Львова від 5 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.