розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 травня 2008 року справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 7 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальній справі Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

27 серпня 2007 року постановою старшого слідчого слідчого відділу податкової міліції ДПА у Голосіївськму районі м. Києва порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України за фактом пособництва невстановленим слідством особам у фіктивному підприємстві.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 7 вересня 2007 року скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Зазначену постанову слідчого скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за фактом пособництва невстановленим слідством особам у фіктивному підприємстві за відсутністю в його діях складу злочину.

Скаргу ОСОБА_2 в частині об'єднання кримінальних справ в одне провадження залишено без задоволення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2007 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні зі змінами до нього заступник прокурора м. Києва просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням норм кримінально-процесуального закону. Обґрунтовує тим, що судом не конкретизовано, яку норму закону порушив слідчий, які висновки постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 не відповідають дійсності та не могли стати підставами до порушення кримінальної справи. Також зазначає, що висновки суду не ґрунтуються на наявних матеріалах, які стали підставою для порушення кримінальної справи щодо вказаної особи, а апеляційний суд залишив без уваги доводи апеляції, постановив фактично не мотивовану ухвалу.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, захисника ОСОБА_2, який просив залишити зазначені судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів, вважає, що подання не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 236 -8 КПК України (1001-05) суд під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 від 27 серпня 2007 року перевірив наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи та законність джерел отримання даних, що стали підставою для прийняття правоохоронними органами такого рішення.

Дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено справу, заслухавши пояснення осіб, які подали скаргу, слідчого, який виніс постанову про порушення справи, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, не містять даних, що вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Вважаючи цій висновок суду необґрунтованим, заступник прокурора м. Києва вказує, що матеріалами, які стали підставою до порушення кримінальної справи є дані, які вказують на явність ознак вчиненого ОСОБА_1 злочину, і містяться у протоколах допиту свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, протоколі огляду місця події (факт вилучення грошових коштів у сумі 1 000 000 доларів США та банківських виписок за банківським рахунком ТОВ "Доменсбріз", постанові про проведення обшуку.

При цьому прокурором не наведено, які дані в зазначених документах вказують на явність саме в діях ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Постанова про проведення обшуку взагалі не може містить такі дані. Протокол допиту свідка ОСОБА_3 датовано 28.09.2007 року, тобто його було допитано після порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1

Судом були перевірені вказані документі в межах наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи та законності джерел отримання цих даних.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.

Кримінальна відповідальність за статтею 205 КК України настає за створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Твердження слідчого у постанові про порушення кримінальної справи про те, що "ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами та виконуючи відведену йому роль кур'єра в передачі грошових коштів, надавав допомогу зазначеним особам здійснювати незаконну діяльність, не містить об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, не містять достатніх даних, які б вказували на те, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Апеляційним судом м. Києва була перевірена постанова місцевого суду на предмет законності та обґрунтованості в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, з додержанням вимог глави 30 КПК України (1001-05) . Прийняте апеляційною інстанцією рішення є переконливим.

Таким чином, підстав для задоволення касаційного подання прокурора з наведених у ньому мотивів колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 7 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальній справі Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.