розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 14 лютого 2008 року щодо нього,

встановила:

вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 14 лютого 2008 року

IНФОРМАЦIЯ_1народження, уродженця та жителя с. Драганівка Чемеровецького району Хмельницької області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на нього покладено обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1на користь:

- потерпілих ОСОБА_3та ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 3 779 грн. 25 коп. й моральної - 20 000 грн.

- потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 10 184 грн. та моральної шкоди 35 000 грн.;

- Чемеровецької центральної лікарні 680 грн. 89 коп.

Зазначеним вироком ОСОБА_1визнаний винуватим і засуджений за те, що він 24 серпня 2007 року близько 13-ї години, керуючи мотоциклом МТ-10, порушив вимог п. п. 1.5, 2.3"б", 2.3 "г", 16.11 Правил дорожнього руху України, що призвело до заподіяння двом потерпілим тяжких тілесних ушкоджень. Порушення правил безпеки дорожнього руху полягало в тому, що ОСОБА_1перевозив на мотоциклі неповнолітніх ОСОБА_7. та ОСОБА_8 без мотошоломів; перед виїздом з другорядної на головну дорогу не впевнився у безпечності виконання цього маневру, не надав дорогу мікроавтобусу "Форд-Транзит", який рухався по головній дорозі сполученням Гуків-Могилів-Подільський. Унаслідок цих порушень сталося зіткнення зазначених транспортних засобів, і пасажирам мотоцикла ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Цей вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3 та законних представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, скасовано Апеляційним судом Хмельницької області, яким постановлено свій вирок від 14 лютого 2008 року. Цим вироком ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що апеляційний суд не в повній мірі врахував сукупності всіх обставин, які пом'якшують покарання, і прийшов до помилкового рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання. Просить вирок апеляційного суду змінити та призначити йому покарання, не пов'язане із позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1. та його захисника ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу засудженого, думку прокурора Волошиної Т.Г. про відсутність підстав для її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом досліджено всебічно, повно й об'єктивно, що засудженим не оспорюється.

Його дії за ч.2 ст. 286 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не навів переконливих доводів на підтвердження свого висновку про те, що призначення ОСОБА_1 реального відбування покарання у виді позбавлення волі буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нового злочину.

Зокрема, на обгрунтування такого висновку апеляційний суд послався на те, що від дій засудженого загинув один з потерпілих.

Проте, апеляційний суд не взяв до уваги ту обставину, що органи досудового слідства дійшли іншого висновку - що потерпілий ОСОБА_3 помер внаслідок неналежного виконання лікарями Чемеровецької центральної районної лікарні своїх професійних обов'язків, і в цій частині матеріали справи виділені в окреме провадження, а дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) тільки за кваліфікуючою ознакою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 При цьому настання смерті ОСОБА_7. від дій засудженого йому в провину не ставилось.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1вперше вчинив злочин, суб'єктивна сторона якого характеризується необережною формою вини. У справі відсутні обставини, які обтяжують покарання. Натомість є ряд обставин, які пом'якшують покарання, а саме те, що засуджений щиро покаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується позитивно, влаштувався на роботу і частково відшкодував заподіяну ним потерпілому ОСОБА_5 шкоду, має на утриманні малолітню доньку та непрацюючу дружину. Ці та інші обставини справи колегія суддів вважає такими, що дають підстави дійти висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства й ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_1від відбування покарання з випробовуванням.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 14 лютого щодо ОСОБА_1змінити - застосувати до нього ст. 75 КК України (2341-14) і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України (2341-14) зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

У решті цей вирок залишити без зміни.

Призначаючи ОСОБА_10покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України (2341-14) , врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги, що засуджений вчинив злочин щодо двох потерпілих, одним з яких є малолітній, якому заподіяно тяжке тілесне ушкодження. До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_10, суд правильно відніс вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, в якому той знаходився під час керування транспортним засобом, що є грубим порушенням Правил дорожнього руху України.

Також апеляційним судом ураховано ті дані й обставини, на які є посилання в касаційній скарзі, зокрема, щире каяття засудженого, позитивну характеристику, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та частково відшкодував матеріальні збитки.

Урахувавши наведені вище обставини в їх сукупності, суд обгрунтовано призначив ОСОБА_10за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) близьке до мінімальної межі цього закону покарання.

Таке рішення суду відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) , оскільки призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати його несправедливим через суворість немає. Не залучення до справи як цивільного відповідача страхову компанію "Дженералі Гарант" не вплинуло на обгрунтованість призначеного засудженому за видом та розміром покарання. Тому доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_10призначено покарання без дотримання вимог закону, є безпідставними.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог цивільного і кримінально-процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги засудженого і скасування вироку апеляційного суду щодо нього.