Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Косарєва В.I. і Кармазіна Ю.М.,

за участю прокурора захисників засуджених

ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_4

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено

- за ч.2 ст.365 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього певні обов'язки відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) .

ОСОБА_5,

IНФОРМАЦIЯ_2народження,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено

- за ч.2 ст.365 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено на нього певні обов'язки відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) .

ОСОБА_6,

IНФОРМАЦIЯ_3народження,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено

- за ч.2 ст.365 КК України (2341-14) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього певні обов'язки відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) .

ОСОБА_4,

IНФОРМАЦIЯ_4народження,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено

- за ч.2 ст.365 КК України (2341-14) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього певні обов'язки відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) .

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2007 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 визнано винними і засуджено за те, що вони 30.12.2003р., працюючи оперуповноваженими відділу по боротьбі з груповими злочинними проявами управління карного розшуку ГУ МВС України в Київській області, знаходячись на АДРЕСА_1, умисно вчинили дії, які виразились в перевищенні влади і службових повноважень, що супроводжувались насильством, застосуванням болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілого. Як визнав суд, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_5, не маючи при собі постанови суду про проведення обшуку у квартирі ОСОБА_7 і не маючи законних підстав для проникнення в помешкання та вчинення інших дій щодо останнього, намагаючись проявити ініціативність та сумлінність у відношенні до своїх службових обов'язків перед керівництвом ГУ МВС України в Київській області, незаконно затримали ОСОБА_7, побили останнього, заподіявши тілесні ушкодження середньої тяжкості. Продовжуючи свої злочинні дії при доставці ОСОБА_7 до ГУ МВС України в Київській області та при слідуванні для проведенні обшуку на підставі постанови суду, незаконно використовували його автомобіль.

У касаційній скарзі, як видно з її змісту, адвокат ОСОБА_2 просить вирок і ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_5 скасувати у зв'язку з однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду першої і апеляційної інстанції фактичним обставинам справи та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Вважає, що в діях ОСОБА_1 і ОСОБА_5 відсутній склад злочину, за який їх засуджено. Апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляції і не зробив аналізу доказів у справі. Стверджує, що справа апеляційним судом розглянута незаконним складом суду.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_3 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати у зв'язку з однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу провадженням закрити. Вважає, що висновки суду щодо доведеності вини засудженого грунтуються на припущеннях. Посилається на те, що у вироку не зазначено якими саме були службові чи владні повноваження в ОСОБА_6 і які протиправні дії він вчинив. Вважає, що суд порушив право ОСОБА_5 на захист, оскільки безпідставно усунув його від захисту інтересів останнього. Стверджує, що справа апеляційним судом розглянута незаконним складом суду.

Засуджений ОСОБА_4 у своїй скарзі просить вирок і ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону на досудовому слідстві, оскільки йому не надано захисника при допиті як підозрюваного. Посилається на те, що справа сфальсифікована, що суд не перевірив усіх доказів у справі та правильність висновків судово-медичної експертизи. Вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні. Стверджує, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.365 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_4, захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які підтримали касаційні скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, судові рішення - скасуванню, а справа направленню на нове розслідування з таких підстав.

Відповідно до ст.365 КК України (2341-14) перевищенням влади або службових повноважень є умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам. Ця норма закону є бланкетною і відсилає до інших нормативних актів, які встановлюють повноваження і права службової особи.

Тому, відповідно до зазначеної статті Кримінального кодексу України (2341-14) , характер та обсяг повноважень працівників міліції, а також порядок їх реалізації, визначаються не тільки нормами КПК України (1001-05) , а й іншими нормами, які закріплені в статутах, положеннях, інструкціях, наказах, правилах, тобто в інших нормативних актах.

При вирішенні питання про те, чи виходять вчинені службовою особою в даній обстановці дії за межі тих прав і повноважень, які надані їй за службою, органам слідства і суду необхідно було з'ясовувати, якими нормативними актами вони регулюються і які саме положення чи пункти нормативного акту були порушені у конкретному випадку, і чи привели ці порушення до зазначених в ч.2 ст.365 КК України (2341-14) негативних наслідків. Встановити, були ці порушення адекватні обстановці, яка склалася, чи явно виходили за межі наданих прав або повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про міліцію" (565-12) , основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушень та їх припинення.

Згідно ст.4 названого закону правовою основою діяльності міліції, крім Конституції України (254к/96-ВР) , зазначеного вище Закону України "Про міліцію" (565-12) та інших законів, є нормативні акти Міністерства внутрішніх справ.

Як видно із вироку, суд визнав, що засуджені діяли за дорученням слідчого, який розслідував кримінальну справу, порушену за фактом вимагання грошей, і вирішував питання про доставку та проведення обшуку в помешканні ОСОБА_7 При цьому, суд зазначив, що обшук в помешканні ОСОБА_7 проведено на підставі постанови суду, тобто на законних підставах.

Разом з тим, органи досудового слідства і суд дійшли висновку про те, що при виконанні зазначеного доручення ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 перевищили службові повноваження, яке виразилися у незаконному затриманні ОСОБА_7, застосуванні до нього насильства та у незаконному використанні його особистого автомобіля.

При цьому суд вказав, що ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 діяли в межах кримінальної справи, порушеної за фактом вимагання грошей, і повинні були керуватися нормами, встановленими Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) .

Проте, ні органи досудового слідства, ні суд не звернули увагу на те, що діяльність засуджених як працівників міліції регламентується не тільки нормами КПК України (1001-05) , Законом України "Про міліцію" (565-12) , а й відомчими положеннями, посадовими інструкціями, і іншими нормативними актами.

Зважаючи на те, що засуджені працювали у відділі карного розшуку і мали специфічні повноваження, які здебільшого регламентуються відомчими нормативними актами, органи досудового слідства і суд повинні були вказати, які нормативні акти та конкретні пункти цих актів вони порушили при виконанні покладених на них обов'язків за дорученням слідчого.

При цьому, колегія суддів вважає, що посилання органів досудового слідства і суду на порушення засудженими загальних норм Закону України "Про міліцію" (565-12) та норм КПК України (1001-05) не є достатнім для їх обвинувачення за ч.2 ст.365 КК України (2341-14) , оскільки ці норми не регламентують дії працівників міліції і, зокрема, працівників карного розшуку при здійсненні оперативно-розшукових заходів, тощо.

Оскільки, органами досудового слідства, судами першої та апеляційної інстанції не були належним чином з'ясовані і зазначені конкретні нормативні акти, які порушені засудженими при здійсненні своїх повноважень, то висновки органів слідства і суду щодо вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 дій, які виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, не є переконливими і не спростовують доводів останніх про правомірність застосування спеціальних засобів.

З'ясування зазначених обставин має істотне значення у справі, для правильного встановлення фактичних обставин справи та правильної юридичної оцінки дій засуджених.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки органами досудового слідства і судом не зазначено конкретних нормативних актів, які ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 порушили при виконанні службових повноважень, то судом неправильно застосовано кримінальний закон. Тому, судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на нове розслідування у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням вимог ст.22 КПК України (1001-05) про всебічне повне і об'єктивне дослідження обставин справи

При новому розслідуванні справи слід встановити якими відомчими нормативними актами регламентувалися дії працівників карного розшуку ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, зазначити, які конкретно пункти наказу, положення чи посадової інструкції ними були порушені під час затримання і доставки ОСОБА_7, дати належну юридичну оцінку їх діям, і в залежності від встановленого прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

Касаційні скарги адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на нове розслідування.