Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,

вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2006 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк дев'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 77 467 грн. 15 коп. матеріальної шкоди та 150 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 7 березня 2007 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 30 жовтня 2005 року близько 22 год. 10 хв., керуючи автомобілем "ТОЙОТА КАРІНА", будучи у стані алкогольного сп'яніння та рухаючись по вул. Л. Українки в м. Тернополі в напрямку до вул. Протасевича по дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги в одному напрямку, в темну пору доби, порушив п.п. 1.2., 1.5 ч. 1, 2.9.-а, 10.1, 11.2, 11.4, 11.10, 12.2, 12.3, 12.4, 12.9-б Правил дорожнього руху України, тобто не вибрав безпечну швидкість руху, перевищив дозволену на цій ділянці швидкість, виїхав на зустрічну смугу руху дороги, не вжив заходів до зменшення швидкості, в результаті чого здійснив наїзд на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, спричинивши їм тяжкі тілесні ушкодження, від яких вони померли.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 вказує на те, що органами досудового слідства справу проти нього сфальсифіковано. Посилається на однобічність та неповноту досудового слідства і судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Крім того, зазначає, що суд необґрунтовано стягнув з нього надмірно велику суму моральної та матеріальної шкоди. Також вказує, що суд не зарахував йому в строк відбування покарання перебування під вартою в період з 12 грудня 2005 року по 15 лютого 2006 року. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений просить судові рішення щодо нього змінити та пом'якшити призначене йому покарання, а також зменшити розмір стягнень на користь потерпілої на відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника потерпілих ОСОБА_3, які заперечували проти касаційної скарги засудженого, думку прокурора Колесниченка О.О. про законність та обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

Так, потерпіла ОСОБА_1 підтвердила про те, що 30 жовтня 2005 року близько 22 год., вона разом з чоловіком ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_6 переходили дорогу на вул. Л. Українки перед зупинкою громадського транспорту. Коли вони перейшли осьову лінію, вона почула позаду тупий удар та різку біль у нозі, оглянувшись, побачила, що її чоловіка та доньку збив автомобіль "ТОЙОТА", який потім зіткнувся з автомобілем "ВАЗ 2105".

Свідок ОСОБА_7, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні давав послідовні показання про те, що 30 жовтня 2005 року близько 22 год. він, керуючи автомобілем ВАЗ-2105 рухався по вул. Л. України в м. Тернополі від вул. Протасевича. По ходу наближення до вул. К. Савури, він побачив пішоходів, які переходили дорогу. В цей час у зустрічному напрямку по середині проїжджої частини на швидкості приблизно 120 км/год. рухався автомобіль "ТОЙОТА". Водій цього автомобіля виїхав на зустрічну смугу руху, де правою передньою частиною вчинив наїзд на чоловіка та дівчинку. Після чого зіткнувся з його автомобілем.

Свідок ОСОБА_8 стверджувала, що вона в якості пасажира їхала в автомобілі "ВАЗ 2105" і бачила, як автомобіль "ТОЙОТА" рухався на дуже великій швидкості та виїхав їхню смугу руху. ОСОБА_7 вивернув кермо щоб уникнути зіткнення проте, автомобіль "ТОЙОТА" правою передньою частиною спочатку збив пішоходів, а потім зіткнувся з їхнім автомобілем.

Згідно з показаннь свідка ОСОБА_9, 30 жовтня 2005 року автомобіль "ТОЙОТА" по вул. Л. Українки рухався на великій швидкості по середині дороги та вчинив наїзд на пішоходів.

Свідок ОСОБА_10 також підтвердила про те, що автомобіль "ТОЙОТА" рухався на великій швидкості приблизно 120 км/год., виїхав на зустрічну смугу, де спочатку збив двох пішоходів, а потім зіткнувся з автомобілем "ВАЗ".

Відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи, автомобіль "ТОЙОТА" вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 й ОСОБА_6 та зіткнувся з автомобілем "ВАЗ" на зустрічній смузі руху.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи, ОСОБА_4 при дозволеній швидкості 60 км/год. на даній ділянці дороги мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а тому повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 1.2, 1.5 ч.1, 10.1, 11.2, 11.4, 11.10, 12.2, 12.3, 12.4, 12.9-б та вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 11.2, 11.4, 12.4. Правил дорожнього руху.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз смерть потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, крововиливів в речовину головного мозку, під тверду і м'яку мозкові оболонки, й перебувала у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Таким чином, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, а тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого ОСОБА_4 про неповноту і однобічність досудового слідства та судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.

Відповідно до акту судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_4 (а.с. 161-162) та висновку судово-медичної експертизи (а.с.177-178) засуджений під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Як убачається з постанови про притягнення ОСОБА_4 в якості обвинуваченого, а також з обвинувального висновку, органами досудового слідства вказувал ося про те, що засуджений порушив правила безпеки дорожнього руху та вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння (т.2 а.с.71, 347), а тому колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про визнання судом обставини, що обтяжує покарання, вчинення засудженим дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп'яніння.

Необґрунтованими є доводи засудженого про те, що автомобіль "ВАЗ 2105", який рухався в зустрічному напрямку, його засліпив.

Як убачається з протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_11, яке проводилося 4 листопада 2005 року в період часу з 22 год. 30 хв. по 23 год. 35 хв., з місця водія автомобіля "ТОЙОТА" чітко видно пішоходів та автомобіль "ВАЗ". Крім того, при кожному варіанті увімкнення світла фар автомобіля "ВАЗ" факту засліплення водія автомобіля "ТОЙОТА" встановлено не було (т. 1 а.с. 130).

Також необґрунтованими є доводи засудженого про те, що суд, задовольняючи цивільний позов, стягнув занадто велику суму матеріальної та моральної шкоди.

Як видно з матеріалів справи, матеріальна шкода в розмірі 77 467 грн. 15 коп. підтверджується відповідними документами, щодо розміру витрат на поховання потерпілих та вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг.

Посилання у касаційній скарзі про зменшення стягнутої із засудженого на користь потерпілої моральної шкоди, є безпідставними. Суд обґрунтовано зазначив, що тривалість та обсяг моральних переживань та душевних страждань пов'язаних із загибеллю чоловіка та малолітньої доньки потерпілої, компенсує заподіяну їй моральну шкоду в розмірі, визначеному судом.

Що стосується посилання у касаційній скарзі на те, що судом не зараховано в строк відбування покарання часу перебування засудженого під вартою, то дане питання може бути вирішене згідно зі ст. 411 КПК України судом, що постановив вирок.

Покарання ОСОБА_4 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Підстав для пом'якшення покарання, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_4 дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляцій засудженого та його захисника ОСОБА_12, на кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 7 березня 2007 року щодо засудженого ОСОБА_4 без зміни.