Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 27 травня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2008 року,

вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2007 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець і мешканець м. Харкова,

громадянин України, такий, що не судився,

був засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на п'ять років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням протягом дворічного іспитового строку та з покладенням на нього передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 1544 гривні 44 копійки майнової та 10 000 гривень моральної шкоди.

Судом першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 28 червня 2003 року приблизно о 24-ій годині він у дворі будинку АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_2 численні удари металевою трубою в голову та по тулубу, заподіявши йому в такий спосіб тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у виді тяжкої черепно-мозкової травми.

Розглядаючи справу ОСОБА_3 за апеляціями потерпілого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційний суд вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2007 року щодо ОСОБА_3 у частині призначення покарання скасував і постановив свій вирок, яким засудив його за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу на чотири роки позбавлення волі, а також збільшив розмір морального відшкодування до 45 тисяч гривень.

У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

На вирок апеляційного суду подана касаційна скарга, в якій захисник ОСОБА_1 просить дане судове рішення скасувати, а справу стосовно ОСОБА_3 направити (дослівно) "на новий розгляд по суті" в апеляційний суд Харківської області. На обґрунтування свого прохання касатор посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції про винуватість його підзахисного в заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень фактичним обставинам справи, на що, на його думку, не звернув уваги суд апеляційної інстанції при розгляді справи в апеляційному порядку. Стверджує, що суд апеляційної інстанції за умови невизнання вини засудження в інкримінованому йому цим вироком злочині повинен був провести судове слідство, під час якого допитати додаткових свідків, дослідити інші матеріали справи, тощо. Вважає, що непроведення судом апеляційної інстанції судового слідства є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що є підставою для скасування вироку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, заперечення на неї потерпілого, думку прокурора, який вважав постановлені у справі судові рішення законними і обґрунтованими, а касаційну скаргу - безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знайшла.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в ній доказами, які судом досліджені всебічно, повно і об'єктивно.

Доводи касатора про невідповідність висновків суду про винність ОСОБА_3 в заподіянні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень фактичним обставинам справи не узгоджуються з наявними у ній матеріалами і спростовуються такими доказами.

Як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_3 не заперечував своєї причетності до побиття за зазначених у вироку обставин ОСОБА_2 Він лише ставив під сумнів можливість настання від його дій наслідків, пов'язаних із заподіянням потерпілому тяжкої черепно-мозкової травми, а також заперечував застосування такого знаряддя злочину як металевої труби.

Незважаючи на часткове визнання вини засудженим, вона в повному обсязі підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, зміст яких зводиться до того, що ОСОБА_3 ввечері 28.06.2003 року в дворі будинку АДРЕСА_1 умисно завдав металевою трубою ударів у голову та інші частини тіла потерпілого.

Згідно з даними висновків судово-медичних експертиз, у тому числі й комісійної, потерпілому ОСОБА_2 була заподіяна тяжка черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку та здавлюванням його епідуральною гематомою, а також із переломом правої лобно-тім'яної кістки.

Зазначені тілесні ушкодження, за висновками експертів, могли утворитись від дії тупого твердого предмета, яким могла бути металева труба, і за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя в момент заподіяння (т. 1, а.с. 22-23, 130-131; т. 2, а.с. 265-272).

Цим та іншим наведеним у вироку доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України.

Призначене ОСОБА_3 апеляційним судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що ж стосується доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд за умови невизнання вини засудженим зобов'язаний був провести судове слідство, то такі доводи захисника на вимогах закону не ґрунтуються. Відповідно до положень ч. 3 ст. 358 КПК України суд апеляційної інстанції може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно. При цьому обсяг судового слідства визначається в залежності від того, яка частина вироку заперечується в апеляції, і суд апеляційної інстанції не вправі вийти за його межі.

Як видно із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_1 погоджувались з вироком місцевого суду і апеляції на нього не подавали.

З огляду на таку обставину суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості перевірити фактичні обставини справи, а, отже, і при необхідності провести судове слідство в цій частині.

Непереконливими є доводи касаційної скарги і про те, що як органом досудового слідства, так і судом достатньо не досліджувалась вірогідність заподіяння потерпілому наявних у нього тілесних ушкоджень іншими особами. Така версія була предметом слідчої і судової перевірки і свого підтвердження не знайшла.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, при розслідуванні справи та при її розгляді в суді, які були б підставою для скасування чи зміни постановлених у ній судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2008 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.