розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Торезького міського суду Донецької області від 19 червня 2007 року і ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 6 листопада 2007 року.

Вироком Торезького міського суду Донецької області від 19 червня 2007 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 6 листопада 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 25 вересня 2005 року, приблизно о 2 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних стосунків він вчинив умисне вбивство потерпілої ОСОБА_5 в м. Торезі Донецької області за обставин, викладених у вироку.

У касаційних скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду про визнання його винним в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_5 скасувати, а справу закрити, посилаючись на те, що він цього вбивства не вчиняв, про що на його думку свідчать показання ряду свідків, вказує на неправдивість показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, застосування до нього незаконних методів слідства, незаконність постанови цього ж суду від 31 травня 2007 року, яку також просить скасувати. Разом із тим ОСОБА_1 визнає себе винним у викрадені золотих ланцюжка і хрестика потерпілої, за що просить визнати його винним та суворо покарати. Справу касаційним судом просить розглянути з його участю.

Захисники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на відсутність доказів винності ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_5, а також неповноту досудового і судового слідства.

Захисник ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, змінивши ОСОБА_1 запобіжний захід на підписку про невиїзд. При цьому захисник посилається на неправильне застосування ст. 115 ч. 1 КК України, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповноту досудового і судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Крім того захисник вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ч. 2 ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого і захисників задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни чи скасування судових рішень через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого суд касаційної інстанції керується статтями 370- 372 КПК України, які передбачають визначення вищезазначених обставин.

Тобто цією нормою кримінально-процесуального закону однозначно встановлено, що фактичні обставини стосовно рішень судів, які набрали законної сили, за фактичними обставинами, а саме неповнотою досудового і судового слідства, а також невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, касаційним судом не переглядаються. Тому законних підстав для перевірки доводів касаційних скарг про неповноту досудового і судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам, колегія суддів не має.

Разом із тим вивчення зібраних у справі доказів органами досудового слідства, перевірка дотримання порядку збирання, дослідження та оцінки цих доказів судами першої і апеляційної інстанції свідчать про обгрунтованість висновків суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_5 за встановлених судом і викладених у вироку обставин, оскільки ці висновки підтверджені сукупністю доказів, які беззаперечно свідчать про вчинення цього злочину саме ОСОБА_1, а не іншою особою, на що касаційних скаргах безпідставно посилаються засуджений та захисники.

Зокрема, із показань самого ОСОБА_1 під час досудового слідства вбачається, що він визнавав факт вчинення умисного вбивства потерпілої, підтвердивши свої показання в процесі відтворення обстановки і обставин події і на місці події розказав та показав про такі деталі вчинення вбивства ОСОБА_5, які органам досудового слідства не були і не могли бути відомі.

Оскільки зазначені показання ОСОБА_1 об'єктивно підтверджуються та узгоджуються із даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події, вилучення та огляду барсетки ОСОБА_1 (у якій було виявлено золотого ланцюжка і хрестика, що належали потерпілій ОСОБА_5), показаннями потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які як поняті були присутні при відтворенні обстановки і обставин події з участю ОСОБА_1 та підтвердили добровільність його показань при проведенні цієї слідчої дії, показаннями інших свідків, зокрема ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_18 про окремі обставини вчиненого злочину, дії та поведінку ОСОБА_1, а також з висновками судово-медичних та психолого-психіатричної експертиз, яким суд дав всебічну, повну і об'єктивну оцінку в сукупності з встановленими у справі фактичними обставинами справи.

Тому підстав для сумніву в правильності висновків суду щодо винності саме ОСОБА_1 у вчиненні умисно вбивства ОСОБА_5 у колегії суддів немає.

Немає підстав для сумніву і в правдивості показань зазначених вище свідків, бо їх показання узгоджуються між собою, з даними відповідних протоколів та висновками експертиз, а також з показаннями самого ОСОБА_1 під час досудового слідства.

Давши належну оцінку зібраним у справі доказам, у тому числі доводам ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів під час досудового слідства, правильність якої було перевірено та підтверджено апеляційним судом, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що саме ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство потерпілої ОСОБА_5 і ці злочинні дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, органами досудового слідства та судами не допущено. З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Враховуючи, що підстав для зміни або скасування судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1, передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України, немає, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні касаційних скарг засудженого та захисників відмовити.

Клопотання засудженого ОСОБА_1 про розгляд справи касаційним судом з його участю задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на вимогах кримінально-процесуального закону.

головуючого-судді	Міщенка С.М.
суддів	Кармазіна Ю.М., Коротких О.А.