розглянувши в судовому засіданні 22 травня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 28 квітня 2005 року, яким засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

судимого 23 листопада 2004 року

за ч. 4 ст. 190, ст. 353 КК України (2341-14)

на два роки шість місяців позбавлення волі,

за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно йому призначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

установила:

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 20 березня 1998 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами, матеріали справи відносно яких виділено в окреме провадження, двома автомобілями марки "Камаз" і автокраном "МАЗ" заїхали на охоронювану територію ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів", що в смт. Мирне Каланчацького району, де напали на охоронців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, погрожуючи вогнепальною зброєю яким і застосовуючи до них насильство, заволоділи майном АТ "Кримбудмонтаж" на суму 57.970 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 серпня 2007 року вирок відносно ОСОБА_1 уточнено, постановлено, що покарання йому призначено за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) . У решті вирок залишено без зміни.

Постановою Каланчацького районного суду Херсонської області від 17 грудня 2007 року уточнено вирок в порядку ст. ст. 409 - 411 КПК України (1001-05) . Постановлено зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 строк його перебування під вартою з 18 лютого по 15 травня 1999 року, а строк відбування покарання рахувати з 26 серпня 2003 року.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок і ухвалу щодо нього. Твердить, що злочину він не вчиняв, всі докази у справі є сфальсифікованими. Вказує, що судом були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема тих його норм, які регулюють право на захист, передбачають обов'язковість фіксування судового процесу технічними засобами, а також обов'язковість повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи в апеляційному суду.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу за обставин, зазначених у судових рішеннях, матеріалами справи доведена.

Обгрунтовуючи свій висновок, суд послався на показання засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які неодноразово, у тому числі в суді, твердили, що цей злочин вони учинили разом з ОСОБА_1 та іншими особами. Як пояснював перший, до злочину готувалися ретельно, кожен виконував відведену йому роль. ОСОБА_1 установив місце знаходження титану на території комбінату, заздалегідь підшукав покупців на викрадений титан, знайшов вантажні автомобілі, людей для завантаження та розвантаження титану. У ніч вчинення нападу ОСОБА_1 залишався неподалік комбінату стежити за оточуючою обстановкою, а потім як колишній співробітник органів міліції супроводжував автомобілі з викраденим майном через пости ДАЇ.

Сам ОСОБА_1 у суді підтвердив, що займався пошуками покупців на титан, який вони разом з ОСОБА_2 та іншими особами уночі вивезли з території ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" і відвезли у м. Красноперекопськ, по дорозі він супроводжував автомобілі з титаном, щоб ті не були зупинені постами ДАЇ.

Засуджені підтверджували ці свої показання в ході відтворення обстановки і обставин події, на очних ставках один з одним.

За словами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, уночі 20 березня 1998 року на охоронювану ними територію вдерлися троє у масках, напали на них, погрожуючи автоматом, зв'язали, заклеїли роти, після чого на територію підприємства заїхали вантажні автомобілі і кран, за допомогою яких було викрадено майно.

Зазначені обставини, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ті дані, що містяться у протоколі огляду місця події та вилучення речових доказів: липкої стрічки, чорного дроту, порошку титану білого кольору, а також інші докази у справі - давали суду підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) є правильною.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами закону, воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Судом були враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, всі обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання.

Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства чи суду, порушення ними норм КПК України (1001-05) , у тому числі тих, що регулюють право на захист, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) , колегія суддів не має.