розглянула в судовому засіданні в м.Києві 22 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього.

Вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 4 березня 2007 року ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого, засуджено за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі.

У справі вирішено цивільний позов та долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 вересня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1засуджений за те, що IНФОРМАЦIЯ_2 року о 13-й годині, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, наніс ОСОБА_2. кілька ударів рукою в обличчя, від яких потерпіла ударялася головою об стіну, внаслідок чого отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

У касаційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_1просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на недоведеність його участі у вчиненні інкримінованого злочину, порушення кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, порушення його права на захист на досудовому слідстві та у суді.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, грунтується на зібраних по справі та досліджених судом доказах, зокрема, показаннях свідка ОСОБА_8 про обставини, за яких засуджений наносив удари потерпілій, та механізм їх нанесення, які він давав на досудовому слідстві під час допиту, при відтворенні обстановки і обставин події, на очній ставці з ОСОБА_1, а також повністю підтвердив у судовому засіданні. Крім того, винність засудженого підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними протоколів відтворення обстановки і обставин події, очних ставок між ОСОБА_1 з ОСОБА_8та ОСОБА_9, сукупністю інших доказів.

Як убачається з висновку судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_2настала від закритої внутрішньочерепної травми з явищами набряку-набухання головного мозку, ушкодження голови утворилися від кількаразових ударних травматичних дій тупих предметів з обмеженою травматичною поверхнею в область обличчя, заподіяних за кілька десятків хвилин до настання смерті. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10підтвердив висновки експертизи та заперечив можливість виникнення тілесних ушкоджень, що стали причиною смерті потерпілої, внаслідок її падіння. Час настання смерті, встановлений експертом, не суперечить іншим зібраним по справі доказам.

Таким чином, суд повно та всебічно дослідив всі докази по справі, дав їм належну оцінку і обгрунтовано дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України (2341-14) .

Непереконливими є посилання ОСОБА_1 на порушення його права на захист внаслідок того, що в судовому засіданні не був допитаний свідок ОСОБА_11, пояснення якого мають суттєве значення. З матеріалів справи видно, що на досудовому слідстві вказана особа не допитувалася, і клопотання про його допит від засудженого не надходило. У судовому засіданні не було встановлено місцезнаходження вказаного свідка, тому суд, розглянувши клопотання засудженого, обгрунтовано відмовив у його задоволенні.

Доводи про порушення права на захист ОСОБА_1 на досудовому слідстві та у суді апеляційної інстанції непереконливі. Як видно з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 належним чином було роз'яснено його процесуальні права і він відмовлявся від захисника, про що свідчать його власноручні підписи. 14 грудня 2005 року у зв'язку із заявленими засудженим клопотаннями до участі у справі у якості його захисників на досудовому слідстві була допущена адвокат ОСОБА_12., а в суді - адвокат ОСОБА_13. (а.с.а.с. 133, 192). У матеріалах кримінальної справи відсутнє клопотання засудженого щодо участі захисника в суді апеляційної інстанції, а, згідно з вимогами ч.2 ст.45 КК України (2341-14) , його участь у даній справі в апеляційному суді не є обов'язковою.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування або зміну судових рішень щодо ОСОБА_1. не виявлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст.398 КПК України (1001-05) підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .