розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше не судимого, -

· за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) до обмеження волі строком на 4 роки;

· за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) до обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 4 роки обмеження волі.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1, як зазначено у вироку, визнано винним у тому, що він увечері IНФОРМАЦIЯ_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,АДРЕСА_1, маючи намір побити ОСОБА_2 з помсти за зараження його її дочкою - ОСОБА_3 венеричною хворобою, почав бити потерпілу ОСОБА_2 черевиком у голову, обличчя, шию, грудну клітку та верхні кінцівки, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Нанесення ударів в обличчя потерпілої призвело до закритого перелому кісток носу та носової кровотечі із закриттям дихальних шляхів кров'ю, внаслідок чого настала її смерть. Зазначених наслідків ОСОБА_1 не передбачав, хоча повинен був і міг їх передбачити.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_1 і виключення кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) , як зайвої.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка частково підтримала касаційне подання, просила вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1змінити, а справу в частині його засудження за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) - закрити, оскільки потерпілий не подавав скарги про порушення кримінальної справи за цією статтею та виключити призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) , перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вбивства ОСОБА_2 через необережність та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) не оспорюються у касаційному поданні та грунтуються на зібраних по справі доказах, зокрема, показаннях самого засудженого про обставини вчинення ним злочину.

Дії ОСОБА_1 за зазначеною статтею кваліфіковані правильно.

Разом з тим, судом при кваліфікації дій ОСОБА_1за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) було істотно порушено кримінально-процесуальний закон.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 КПК України (1001-05) , справи про злочини, передбачені статтею 125 КК України (2341-14) порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого.

Як убачається з матеріалів справи, визнаний потерпілим ОСОБА_4 скарг чи заяв про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1за ч. 1 чи ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) ні органам досудового слідства, ні суду не подавав, а підстав, які зазначені у ч. 3 ст. 27 КПК України (1001-05) , з матеріалів справи не вбачається.

Не звернув на це уваги і суд апеляційної інстанції.

Тому вирок та ухвала щодо ОСОБА_1підлягає зміні: в частині його засудження за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) - закриттю на підставі ч. 1 ст. 6 п. 7 КПК України (1001-05) за відсутністю скарги потерпілого. У зв'язку з цим також підлягає виключення призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. В частині його засудження за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) справу закрити на підставі ч. 1 ст. 6 п. 7 КПК України (1001-05) . Виключити призначення йому покарання за сукупністю злочинів та вважати ОСОБА_1засудженим за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) до покарання, призначеного судом першої інстанції.