розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 2 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1, судиму вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 14 січня 2004 року за ч.1 ст.358, ч.1 ст.190 КК України (2341-14) до штрафу у сумі 1020 грн.,

засуджено за ч.2 ст.368 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. До неї також застосовано вимоги ст.76 КК України (2341-14) .

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1. визнано винуватою у тому, що вона, працюючи на посаді начальника відділу відшкодування шкоди потерпілим відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, використовуючи своє службове становище, в період із травня по липень 2006 року повторно шляхом вимагання отримала хабара за своєчасне отримання в повному обсязі одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою годувальника від ОСОБА_2. - 10000 грн., ОСОБА_3. - 7000 грн. та ОСОБА_4. - 20000 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на порушення судом вимог ст. 399 КПК України (1001-05) та безпідставність застосування щодо ОСОБА_1. ст.75 КК України (2341-14) , що призвело до невідповідності призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню.

Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що всупереч вимог ст.399 КПК України (1001-05) суд першої інстанції при повторному розгляді справи не врахував указівки Верховного Суду України та безпідставно застосував щодо ОСОБА_1. ст.75 КК України (2341-14) , що призвело до невідповідності призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, є обгрунтованим.

Відповідно до ст.399 КПК України (1001-05) вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні й суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не виконані.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 1 вересня 2006 року ОСОБА_1. за вчинення вказаних дій засуджено за ч.2 ст.368 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на п"ять років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України (2341-14) її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. На неї також покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України (2341-14) . Ухвалою Верховного Суду України від 17 травня 2007 року зазначений вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що, призначаючи ОСОБА_1. покарання із застосуванням ст.75 КК України (2341-14) , суд неналежним чином урахував суспільну небезпечність вчиненого злочину.

При новому розгляді справи суд першої інстанції у порушення вимог ст.399 КПК України (1001-05) не виконав указівки касаційного суду та, визнавши ОСОБА_1. винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (2341-14) в тому ж обсязі обвинувачення, повторно звільнив її на підставі ст.75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням.

При цьому суд залишив поза увагою наявність обтяжуючої покарання обставини - рецидив злочину, дані, які свідчать про стійку антисоціальну спрямованість особи ОСОБА_1., яка протягом 1998 - 2005 років тричі притягувалася до кримінальної відповідальності за діяння, пов'язані з використанням нею свого службового становища. Злочин, у вчиненні якого її визнано винуватою даним вироком, вона також вчинила з використанням свого службового становища.

Таке порушення вимог кримінально - процесуального закону колегія суддів вважає істотним, у зв'язку з чим вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 2 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.