розглянула в судовому засіданні 22 травня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 18 січня 2008 року, яким засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу, -

4.12.2000 р. за ч. 2 ст. 140 і ч. 3 ст. 81 КК України 1960 (2001-05) року

на три роки три місяці позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) на чотирнадцять років позбавлення волі,

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він IНФОРМАЦIЯ_2 АДРЕСА_1 після обопільної сварки і бійки умисно вдарив ОСОБА_2 ножаем у спину і вбив його.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок. Вважає, що його дії належить кваліфікувати не за ч. 1 ст. 115, а за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) . При цьому твердить, що він перебував у стані сильного душевного хвилювання, оскільки потерпілий сам спровокував черговий конфлікт.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора щодо відмови в задоволенні касаційної скарги і залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Те, що ОСОБА_1 ударив ОСОБА_2 ножем у спину і той від отриманих тілесних ушкоджень помер, підтверджується показаннями самого засудженого й іншими матеріалами справи.

Доводи в касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не мав умислу на вбивство потерпілого, чи вчинив убивство в стані сильного душевного хвилювання, захищаючись від неправомірних дій, ретельно перевірялись судом і обгрунтовано визнані безпідставними.

З матеріалів справи видно, і про це зазначено у вироку, що після того, як конфлікт із ОСОБА_2 припинився, ОСОБА_1 вирішив убити потерпілого і в такий спосіб помститися. Він обдумав свій намір, пішов додому, взяв ножа і з метою вчинення розправи чекав ОСОБА_2 на вулиці доти, поки той не вийшов із будинку односельчанина. Як тільки ОСОБА_2 опинився на вулиці, ОСОБА_1 підскочив до нього ззаду і зненацька вдарив ножем у спину.

Допитаний очевидець цієї події свідок ОСОБА_3 підтвердив, що все це відбулось біля його двору миттєво. ОСОБА_2 вийшов на вулицю, раптом до нього підійшов ОСОБА_1 і вдарив у спину. Удар був настільки несподіваний, що він побачив травму на спині потерпілого, а потім помітив ніж у руках засудженого.

Згідно з висновками судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 будь-якими психічними захворюваннями не страждав, у період скоєння зазначеного злочину перебував у стані звичайного алкогольного сп'яніння. Злочин учинив, коли міг усвідомлювати свої дії і керував ними, є осудним.

Як видно з висновків судово-медичної експертизи, смерть потерпілого ОСОБА_2 настала від ушкодження лівої нирки, лівого куполу діафрагми, нижньої лівої легені, реберної плеври і крововиливів у плевральну порожнину. Зазначені ушкодження заподіяні ножем, який виявлений там, де показав засуджений.

За таких обставин суд обгрунтовано зробив висновок, що ОСОБА_1 учинив умисне вбивство ОСОБА_2 з особистих неприязних стосунків, і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) .

Покарання винуватому суд призначив з дотриманням ст. 65 КК України (2341-14) . Воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Даних про те, що органи досудового слідства суд допустились упередженості, необ'єктивності чи порушення норм кримінально процесуального закону, не виявлено.

Підстав для зміни або скасування вироку немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Житомирської області від 18 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.