розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Нікополя Дніпропетровської області,

громадянина України,

такого, що в силу ст. 89 КК України (2341-14) , судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області 110,16 грн. судових витрат; на користь потерпілої ОСОБА_3. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 100 000 грн. і 492,22 грн.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1. засуджено за те, що він IНФОРМАЦIЯ_2року о 2-й годині, знаходячись у кабінеті директора ТОВ "Тайм", що по вул. Короленка, 1 у м. Дніпропетровську, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки на грунті особистих неприязних відносин, умисного завдав ОСОБА_4., численні удари ножем у різні частини тіла та умисно вбив потерпілого.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2., посилаючись на неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, порушує питання про зміну постановлених щодо ОСОБА_1. судових рішень із перекваліфікацією його дій з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України (2341-14) . При цьому зазначає про те, що умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_1не мав, а злочин вчинив при перевищенні меж необхідної оборони. Крім того вважає, що суд призначив ОСОБА_1. занадто суворе покарання та не врахував особу засудженого та обставини, які пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1у вчиненні умисного вбивства відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обгрунтованими.

Ці висновки, зокрема, грунтуються на явці з повинною, в якій ОСОБА_1зізнався у тому, що під час сварки із ОСОБА_3завдав йому тілесні ушкодження (т. 2, а. с. 51); показаннями ОСОБА_1про те, що під час сварки, яка переросла в бійку, завдав потерпілому удару сковорідкою на голові та ножем у різні частини тіла (т. 2, а. с. 60-64); даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, з яких убачається, що ОСОБА_1детально розповів про обставини вчинення злочину та показав, як саме і за яких умов завдавав удари ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 69-78); даними висновку судово-медичної експертизи про заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння (т. 1, а. с. 132-148).

Згідно з даними висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_1у період вчинення злочину хронічним психічним захворюванням не страждав, перебував поза будь-яким хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 1, а. с. 292-296).

Визнаючи ОСОБА_1винним в умисному вбивстві, суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, обгрунтовано врахувавши характер і особливість знаряддя злочину, яке використовувалось для завдання ударів, їх кількість, силу і спрямованість, локалізацію ушкоджень, а саме те, що ОСОБА_1завдав потерпілому із значною силою понад двадцять ударів ножем у життєво-важливі органи - шию, грудну клітку, живіт, спину і що саме від них настала смерть потерпілого.

Місцевий суд ретельно перевірив доводи засудженого про вчинення ним умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оброни і визнав їх безпідставними, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, згідно із даними висновків судово-медичної експертизи, виявлені у ОСОБА_1тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, що свідчить про відсутність реальної загрози для його життя з боку потерпілого (т. 1, а. с. 211).

Разом з тим, виявлені на трупі ОСОБА_3 шість проникаючих поранень спини з довжиною ранового каналу від 4 до 11 см свідчить про те, що засуджений завдавав удари потерпілому навіть тоді, коли ОСОБА_3 перестав бути для нього небезпечним.

Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1вчинив умисне вбивство, а кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) є правильною.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) , оскільки обране із врахуванням того, що він вчинив особливо тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, з'явився із зізнанням, позитивно характеризується за місцем роботи - та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить.

Вивченням матеріалів кримінальної справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну постановлених у справі судових рішень.