розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на постанову Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2007 року, якою

IНФОРМАЦIЯ_1

такого, що не має судимості згідно

ст. 89 КК України (2341-14) ,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) у зв'язку з декриміналізацією, а провадження по справі закрито.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1. обвинувачувався у тому, що він 24 грудня 2001 року за попередньою змовою з особами, які засуджені вироком Онуфрієвського районного суду від 16 квітня 2002 року з екскаватора "Драглайн", що знаходився на околиці с. Лозоватка Онуфріївського району Кіровоградської області, таємно викрав майно на загальну суму 277 грн. 28 коп., яке належало ОСОБА_2.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постанови з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. На думку прокурора, суд необгрунтовано звільнив ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності й закрив справу у зв'язку з декриміналізацією, оскільки відповідно до п.п. 22.4, 22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року (889-15) , сума неоподаткованого мінімуму в частині кваліфікації злочинів встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року. Вказує на те, що на момент вчинення ОСОБА_1. викрадення майна (грудень 2001 року) на загальну суму 277 грн. 28 коп. діяла соціальна пільга в сумі 17 грн., яка була встановлена з 1 вересня 2001 року. Тому в його діях є склад злочину, оскільки він викрав майно на суму, що перевищувала 51 грн.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Органом досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувався в крадіжці майна потерпілого ОСОБА_2. у грудні 2001 року на загальну суму 277 грн. 28 коп.

Суд, закриваючи провадження по кримінальній справі щодо ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) у зв'язку з декриміналізацією, мотивував своє рішення тим, що з урахуванням набрання чинності Закону України № 2635-IV (2635-15) від 2 червня 2006 року та Закону України "Про оподаткування з доходів фізичних осіб" (889-15) від 22 травня 2003 року, кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна в тому числі вчиненого за попередньою змовою групою осіб, настає за умови коли вартість викраденого майна становить більше 464 грн., а тому з урахуванням ст. 5 КК України (2341-14) , тобто принципу зворотної дії закону у часі, що пом'якшує покарання, вчинене ОСОБА_1. діяння не є кримінально караним, оскільки в даному випадку він вчинив дрібну крадіжку чужого майна.

Відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року (889-15) (з наступними змінами та доповненнями) для кваліфікації злочинів або адміністративних правопорушень сума неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної відповідно до підпункту 6.1.1. пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону. При цьому, неоподатковуваний мінімум доходів громадян визначається для кожного року окремо і діє лише протягом одного року. Зміна мінімального розміру заробітної плати в наступному та подальших роках не тягне за собою зміну кваліфікації вчиненого злочину.

Відповідно до Закону України від 22 травня 2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) з 1 вересня 2001 року по 31 грудня 2003 року податкова соціальна пільга становила 17 грн.

За таких обставин крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо її вартість не перевищувала 51 грн.

Оскільки ОСОБА_1. обвинувачувався в крадіжці чужого майна на більшу суму, то суд дійшов помилкового висновку про те, що в діях цієї особи відсутні ознаки злочину.

Таким чином, судом неправильно було застосовано кримінальний закон, а тому постанова щодо ОСОБА_1. підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Постанову Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.