розглянула у судовому засіданні 15 травня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 4 квітня 2007 року

IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця

м. Тули РФ, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 15 лютого 2006 року у с. Зарічному Сімферопольського району, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки умисно завдав сину ОСОБА_2 удар ножем у грудну клітку, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту й однобічність досудового та судового слідства. Вважає, що його винуватість матеріалами справи не доведена. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував пом'якшуючи його вину обставини. Просить скасувати судові рішення та виправдати його або змінити їх та пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи убачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину грунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, із показань потерпілого ОСОБА_2 убачається, що коли вони з ОСОБА_3 на кухні пили пиво, батько постійно втручався, демонстрував ніж, затіяв сварку, під час якої вдарив його ножем у груди. Ці його показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_3,ОСОБА_4 та об'єктивно підтверджується даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, висновків судово-медичних експертиз та іншими матеріалами справи.

Засуджений ОСОБА_1на досудовому слідстві та у суді давав непослідовні та суперечливі показання. Експерт Iванченко Є. суду показала, що при обставинах, на які указує ОСОБА_1, - під час боротьби, спричинення зазначеного тілесного ушкодження маловірогідне.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.

Вивченням матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування постановлених у справі судових рішень.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим ОСОБА_1 в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, у тому числі й ті, на які указує у скарзі засуджений, та обрав покарання, яке є обгрунтованим, необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України (1001-05) підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.