розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2007 року.

Зазначеним вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 10 років, за ч. 3 ст. 365 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 8 років з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено позбавлення волі строком 10 років з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, пом"якшено йому покарання за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 8 років, за ч. 3 ст. 365 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 7 років з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1визначено позбавлення волі строком 8 років з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади.

Постановлено виключити з вироку посилання суду як на обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину щодо особи, яка перебувала у безпорадному стані.

В решті вирок залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, капітан міліції ОСОБА_1, будучи дільничним інспектором міліції Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області, отримав від ОСОБА_2 інформацію про те, що його дід заховав у дивані матеріальні цінності - золоті прикраси та пістолет, а він, не знаючи про це, вивіз цей диван на сміттєзвалище "Луски". В подальшому прибувши туди, зазначених речей не виявив, і попросив ОСОБА_1 допомогти відшукати осіб, які могли знайти чуже майно.

5 жовтня 2005 року у період часу з 21-ї до 22-ї години ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на автомобілі "ВАЗ 2105" під керуванням ОСОБА_3 прибули до будинку АДРЕСА_1, де забрали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та привезли їх до сміттєзвалища "Луски", розташованого на західній околиці селища. На полі ОСОБА_1, вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, з метою залякати ОСОБА_4 та змусити його повернути матеріальні цінності, які на думку ОСОБА_1 могли знаходитись у ОСОБА_4, декілька разів сильно ударив останнього головою о дах автомобіля, після чого штовхнув на землю та лежачому наніс удари руками та ногами в область голови та тулуба потерпілого.

Крім того, 5 жовтня 2005 року близько 21-ї години ОСОБА_1 з метою залякати ОСОБА_4 та змусити його віддати матеріальні цінності, про які йому повідомив ОСОБА_2 і які, на думку ОСОБА_1, у нього знаходились, привіз ОСОБА_4 до озера біля залізничної станції "Парникова" смт. В. Димерка, де наніс потерпілому декілька ударів рукою по різних частинах тіла та здійснив постріл з пневматичного пістолету. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що IНФОРМАЦIЯ_2 спричинили його смерть.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що досудове та судове слідство по справі проведено неповно та однобічно, з порушенням норм кримінально-процесуального закону, що призвело до його необгрунтованого засудження у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Засуджений також зазначає, що судом йому призначене надто суворе покарання, без врахування пом'якшуючих обставин. За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені по справі судові рішення в частині його засудження за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) , а кримінальну справу у цій частині закрити за недоведеністю його участі у вчинені злочину, перекваліфікувати його дії з ч. 3 на ч. 1 ст. 365 КК України (2341-14) та із застосуванням ст. 69, 75 КК України (2341-14) , пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих йому злочинів підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Доводи засудженого у касаційній скарзі з приводу його непричетності до нанесення потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_2 про те, що він звернувся до дільничного інспектора міліції ОСОБА_1 з проханням допомогти йому відшукати осіб, які могли знайти заховане його дідом майно і як в подальшому, приїхавши до озера, ОСОБА_1 відійшов з ОСОБА_4 у сторону, а через декілька хвилин він та ОСОБА_3 почули звуки, схожі на удари. На полі перед сміттєзвалищем "Луски" він бачив, як ОСОБА_1 бив потерпілого ОСОБА_4, наносячи йому численні удари.

З показань свідка ОСОБА_3 видно, що він бачив, як біля сміттєзвалища "Луски", ОСОБА_1 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_4, бив головою о дах автомобіля, а потім штовхнувши його на землю, наносив потерпілому удари ногами.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно-мозкової травми у вигляді субдуральної гематоми із розвитком набряку-набухання та здавлення головного мозку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень і знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 11/423, враховуючи характер і розташування ушкоджень комплексу черепно-мозкової травми ОСОБА_4 та покази ОСОБА_3 під час відтворення обстановки та обставин події, утворення комплексу ушкоджень в ділянці голови при обставинах, указаних ОСОБА_3, не виключається.

Вина ОСОБА_1 підтверджується також іншими наявними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку і його висновок щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненому, сумніву у колегії суддів не викликає.

Доводи засудженого щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і, як такі, що не знайшли свого підтвердження, обгрунтовано визнані безпідставними.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 та ч. 3 ст. 365 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1, з врахуванням змін. внесених апеляційною інстанцією, призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, особи засудженого та конкретних обставин справи і яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для застосування до засудженого ст.ст. 69, 75 КК України (2341-14) та пом'якшення покарання, колегія суддів не вбачає.