розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_1 та представника потерпілих та цивільних позивачів - адвоката ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Тернопільської області від 20 лютого 2008 року.

Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2007 року

1987 року народження, громадянина України,

відповідно до ст.89 КК України (2341-14) такого, що не має судимості,

засуджено за ст.291 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_3 від відбування покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та на нього покладено обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України (2341-14) .

Стягнуто з засудженого: на користь потерпілого ОСОБА_4. на відшкодування матеріальної 5823 грн. 50 коп. та на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.; на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди по 4000 грн.

Названим вироком ОСОБА_3визнано винним у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,IНФОРМАЦIЯ_1, приблизно о 22 годині 15 хвилин, у порушення вимог п.31.4.3.г Правил дорожнього руху України, рухаючись дорогою у с.Яструбове на технічно несправному мопеді, за відсутності на зовнішньому світловому приладі світлорозсіювача, що надавало можливість ОСОБА_3 бачити проїжджу частини на відстані не більше 3-4 метрів, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка рухалася у попутному йому напрямку. Внаслідок наїзду потерпіла отримала відкриту черепно-мозкову травму, від якої померла на місці події.

Вироком апеляційного суду Тернопільської області від 20 лютого 2008 року цей вирок у частині призначення покарання скасовано. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.291 КК України (2341-14) , і засуджено до позбавлення волі на 3 роки. Стягнуто із засудженого на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_4. 5000 грн., ОСОБА_5 15000 грн.; ОСОБА_6 15000 грн. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 про стягнення 450 євро на відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Посилається на невідповідність призначеного покарання ступню тяжкості вчиненого злочину, в результаті якого загинула молода жінка, та особі винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, у скоєному не розкаявся не сприяв розкриттю злочину, який вчинив у стані алкогольного сп'яніння.

У касаційній скарзі представник потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_2 також просить скасувати вирок внаслідок м'якості покарання і посилається на безпідставне зниження судом апеляційної інстанції сум, що підлягають стягненню з засудженого на відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілим.

Захисник засудженого ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_1 просить вирок змінити, звільнити ОСОБА_3на підставі ст.75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням. Посилається на те, що апеляційний суд не мав права враховувати те, що ОСОБА_3 раніше притягався до кримінальної відповідальності, оскільки судимість у нього погашено, а про його щире каяття, на думку захисника, свідчить як добровільне відшкодування шкоди у загальному розмірі 25000 грн., так і те, що він у судовому засіданні погодився не досліджувати докази, що стосуються фактичних обставин справи, безпосередньо після ДТП він вжив заходів для виклику швидкої допомоги, висловлював жаль з приводу того, що трапилося. На теперішній час ОСОБА_3 працевлаштувався, крім того, його батька визнано інвалідом 3 групи.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., прокурора Кривов'яза Я.I., який не підтримав касаційне подання і вважав, що вирок необхідно залишити без зміни, потерпілого ОСОБА_4. та його представника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу, засудженого ОСОБА_3та його захисника - адвоката ОСОБА_1, які підтримали касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що подання і скарги не підлягають задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції слід залишити без зміни з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності засудженого та правильність кваліфікації його дій грунтується на доказах, що були досліджені у судовому засіданні, і ніким не оспорюється.

Задовольняючи апеляцію потерпілих і скасовуючи вирок суду першої інстанції у зв'язку з необгрунтованим застосуванням ст.75 КК України (2341-14) , суд апеляційної інстанції правильно вказав на невідповідність такого рішення ступню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу винного та всім обставинам справи. Зокрема, хоча вчинено злочин середньої тяжкості, але його наслідком є загибель людини, злочин вчинено у стані алкогольного сп'яніння. Про відсутність щирого каяття з боку ОСОБА_3свідчить те, що він і на досудовому слідстві, і в суді не визнавав своєї винності й намагався уникнути відповідальності, посилаючись на можливість вчинення злочину іншою особою, не зважаючи на послідовні показання свідків про вчинення злочину саме ним.

Хоча попередня судимість ОСОБА_3погашена, але суд мав право врахувати цю обставину, як таку, що характеризує його особистість. Адже, не зважаючи на те, що ОСОБА_3вже притягався до кримінальної відповідальності і звільнявся від покарання з випробуванням, він продовжив суспільно-небезпечну поведінку. Натомість, з урахуванням всіх обставин, що пом'якшують покарання, у тому числі й часткове відшкодування шкоди, суд правильно призначив покарання, яке не є максимальним за санкцією ст.291 КК України (2341-14) . Тому доводи касаційної скарги захисника засудженого про надмірну суворість покарання й необхідність звільнення його від відбування покарання з випробуванням, не є обгрунтованими. Оскільки ОСОБА_3призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, вважати його несправедливим внаслідок м'якості, як про це йдеться у касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі потерпілих, також підстав немає.

Суд апеляційної інстанції правильно вирішив цивільні позови у справі і виправив помилки суду першої інстанції, в тому числі й збільшив суми, що підлягають стягненню з засудженого на користь потерпілих на відшкодування моральної шкоди, тому доводи касаційної скарги представника потерпілих у цій частині також не можна визнати переконливими.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

вирок апеляційного суду Тернопільської області від 20 лютого 2008 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора та касаційні скарги представника потерпілих і захисника засудженого - без задоволення.