Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого - судді

Скотаря А.М.,

суддів

Пошви Б.М. і Кривенди О.В.,

прокурора засудженого захисника

Кривов'яза Я.В., ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 15 травня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вироки Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2007 року та апеляційного суду Житомирської області від 22 січня 2008 року.

Вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, такого, що немає судимості згідно ст. 89 КК України (2341-14) , -

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 років обмеження волі;

ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_2,

такого, що немає судимості, -

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 років обмеження волі, за ст. 291 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) остаточно покарання ОСОБА_3 призначено за сукупністю злочинів - 5 років обмеження волі.

Постановлено частково задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 та стягнути на її користь з ОСОБА_3 1455 грн. і 5000 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.

Судові витрати по справі в сумі 117,60 грн. за проведення експертиз постановлено стягнути з обох засуджених у рівних частках.

Згідно вироку засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних стосунків групою осіб заподіяли ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_3 також порушив чинні на транспорті правила, що убезпечують рух із спричиненням тяжких наслідків.

Зокрема, 13 січня 2005 року приблизно о 17 год. на польовій дорозі між Чуднівським комбікормовим заводом та с. Вільшанка Чуднівського району засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проїжджали підводою та наздогнали раніше знайому ОСОБА_5 Між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на грунті неприязних стосунків виник конфлікт, при якому потерпіла висловлювала в його адресу слова, які принижували його честь та гідність. Тоді ОСОБА_3 штовхнув її з дороги, від чого потерпіла впала і завдав їй не менше 6 ударів ногами в голову.

Засуджений ОСОБА_1, який спостерігав за діями ОСОБА_3, перебуваючи в неприязних стосунках з ОСОБА_5, завдав їй не менше 5 ударів ногами та вимагав, щоб вона піднялася з землі. Коли потерпіла відмовилась піднятися, ОСОБА_1 завдав їй іще не менше 5 ударів в ділянку життєво важливих органів.

Продовжуючи свої дії, вони стали завдавати потерпілій удари по голові, тулубу та руках. ОСОБА_5 стала втікати від них і ОСОБА_3, наздогнавши її, штовхнув в спину від чого вона впала. Обоє засуджених завдавали їй удари ногами в різні частини тіла.

Після цього ОСОБА_3 саморобним ножем завдав потерпілій не менше 9 ударів у шию та голову.

Коли потерпіла знепритомніла, ОСОБА_3 відтягнув її за ноги на земельну ділянку одного з мешканців с. Вільшанка, зняв з нижньої частини одяг і викинув його, після чого вони залишили потерпілу.

Приблизно о 19 год. 13 січня 2005 року потерпіла дійшла до тями і їй свідком ОСОБА_6 було надано першу медичну допомога, викликано швидку допомогу та доставлено в лікарню.

Крім того, 2 жовтня 2005 року приблизно о 20 год. на 10 км автодороги Чуднів-Iванопіль поблизу с. Бейзимівка Чуднівського району засуджений ОСОБА_3, керуючи гужовим возом, що не був обладнаний світлоповертачами, у темну пору доби, порушив п.п. 7.2, 7.3, 7.7.а "Правил дорожнього руху України", внаслідок чого водій автомобіля ГАЗ-2410 НОМЕР_1 ОСОБА_7, який рухався ззаду в попутному напрямку, під час роз'їзду з зустрічним автомобілем, зіткнувся з задньою частиною гужового воза. Унаслідок цього пасажиру автомобіля ГАЗ-2410 ОСОБА_8 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Вироком апеляційного суду Житомирської області від 22 січня 2008 року вирок Чуднівського районного суду від 18 вересня 2007 року в частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) та в частині призначення їм покарання за цим законом та за правилами ст. 70 КК України (2341-14) щодо ОСОБА_3 скасовано і ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винуватими за ст. ст. 15 ч. 3, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) та призначено їм покарання за цими статтями: ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 7 років; ОСОБА_3- із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

Призначене ОСОБА_3покарання судом першої інстанції за ст. 291 КК України (2341-14) залишено без зміни.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_3призначено у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчинили незакінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_5, 1972 р. народження, за таких обставин.

13 січня 2005 року приблизно о 17 год. на польовій дорозі поблизу с. Вільшанка Чуднівського району ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зустріли свою односельчанку ОСОБА_5 ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних стосунків штовхнув її з дороги, від чого вона впала в кущі і у зв'язку з тим вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА_5

Реалізуючи цей намір, ОСОБА_3 умисно, зі значною силою прикладання, завдав шість ударів ногами в голову потерпілої.

ОСОБА_1, який спостерігав за діями ОСОБА_3, без попередньої змови з ним вирішив прийняти участь в умисному вбивстві ОСОБА_5 з особистих неприязних стосунків.

З цією метою ОСОБА_1 завдав потерпілій ногою 3-4 удари по ногах та 4-5 ударів по тулубу.

Коли вона піднялася та стала йти в напрямку села, ОСОБА_1 вдарив її кулаком в ліве око, від чого вона впала на землю.

Продовжуючи свої дії, спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зі значною силою завдали ногами по 9-10 ударів по голові, тулубу та руках потерпілої, якими вона закривала голову.

Пізніше ОСОБА_3 вирішив переїхати ОСОБА_5 підводою і коли ОСОБА_1 тримав за одяг потерпілу, став їхати на неї підводою, однак зупинився оскільки вона разом з ОСОБА_1 впала на землю і він міг наїхати на нього.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 завдав 6-7 ударів ногами по животу та тулубу ОСОБА_5, а коли вона намагалася піднятися із землі, ОСОБА_1 штовхнув її та 9-10 разів ударив ногами потерпілу, що впала на землю, по голові та тулубу.

Після цього ОСОБА_5 стала втікати від них. ОСОБА_3 взяв із підводи саморобного ножа, наздогнав потерпілу та штовхнув її в спину, від чого вона впала на землю. Тоді ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно зі значною силою завдали їй ногами не менше 10 ударів у різні частини тіла кожен, у тому числі в голову, від чого потерпіла знепритомніла.

Після цього ОСОБА_3 зі значною силою декілька разів ударив ОСОБА_5 лезом саморобного ножа в шию та голову, а ОСОБА_1 не менше 7 разів ударив її зі значною силою ногами по голові, від чого остання знепритомніла.

ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_1 відтягнув ОСОБА_5 за ноги з польової дороги на земельну ділянку одного із мешканців с. Вільшанка, де зняв з неї частину одягу - спідницю, колготи та плавки і викинув.

Після цього засуджені почувши гавкіт собак та злякавшись, що будуть помічені сторонніми особами і вважаючи, що ОСОБА_5 не виживе, залишили її на полі та втекли. Тобто, вони не довели до кінця свій злочинний намір, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_5 по незалежних від їх волі обставин і не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення цього злочину до кінця.

Приблизно о 19 год. ОСОБА_5 дійшла до тями, доповзла до будинку ОСОБА_6 у с. Вільшанка та покликала людей на допомогу, після чого її було доставлено в лікарню.

У процесі незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заподіяли потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння; легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді ран правої скроневої, тім'яної, потиличної ділянок голови; та легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді численних синців кистей.

У касаційних скаргах: захисник ОСОБА_2 та засуджений ОСОБА_1 просять судові рішення скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК (1001-05) за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу злочину. Крім того, вважають невірною кваліфікацію дій засуджених щодо вчинення замаху на вбивство потерпілої, що органами досудового слідства допущено ряд істотних порушень норм КПК (1001-05) , зокрема, проведення слідства за межами встановлених для цього строків, судом взято до уваги показання потерпілої які є суперечливими без їх критичної оцінки;

захисник ОСОБА_4 та засуджений ОСОБА_3 також стверджують про відсутність умислу на вбивство потерпілої, що тілесні ушкодження засуджений ОСОБА_3 заподіював сам без участі ОСОБА_1, який навпаки припиняв його дії. Вважають, що суд першої інстанції вірно кваліфікував його дії і призначив покарання яке відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Просять вирок апеляційного суду скасувати і пом'якшити йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника на підтримання касаційних скарг, міркування прокурора про залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

Обгрунтовуючи свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) апеляційний суд послався на досліджені ним докази, зокрема, на показання ОСОБА_1, який заперечуючи свою винуватість у вчиненому злочині показав, що 13.01.2005р. приблизно о 17 год. на польовій дорозі між комбікормовим заводом та с. Вільшанка він з ОСОБА_3 дійсно зустріли ОСОБА_5, яка обізвала ОСОБА_3 непристойними словами, оскільки перебувала з ним у неприязних стосунках. ОСОБА_3 декілька раз вдарив її, а він розбороняв їх; на показання ОСОБА_3 у суді першої інстанції про те, що ОСОБА_1 першим став бити ОСОБА_5, яка щось на них сказала. Потім потерпілу бив він, оскільки ОСОБА_1 сказав йому бити її. Він з ОСОБА_1 били її приблизно 1 години по голові, тулубі та ногах. Він завдав їй удари зі значною силою, оскільки був злий на неї. Вбивати потерпілу вони не хотіли та не мали переїжджати її підводою. У той день він пив спиртні напої з ОСОБА_1 Саме ОСОБА_1 бив ОСОБА_5 ножем та потім намовляв його взяти все на себе, казав, що йому нічого не буде, бо він хворий на голову. Спочатку в міліції він говорив неправду як його просив ОСОБА_1, а потім говорив правду (т. 2, а. с. 233-234); потерпілої ОСОБА_5 про те, що 13 січня 2005 року приблизно о 17 год. на польовій дорозі поблизу с. Вільшанка до неї підійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що перебували в стані алкогольного сп'яніння і ОСОБА_1 сказав, що вона "попалась". ОСОБА_3 взяв її руками за одяг та намагався скинути її в канаву з водою. Вона вирвалася, однак той знову схопив її за одяг та штовхнув, від чого вона впала у кущі. Тоді ОСОБА_3 приблизно 6 разів ударив її ногами по голові, ОСОБА_1 ногою 3-4 рази по ногах та 5 разів по тулубу. Він говорив ОСОБА_3, щоб той бив її, що вона жінка міцна і все витримає. ОСОБА_1 ударив її кулаком в ліве око, від чого вона впала на землю та перестала бачити на це око, тоді він та ОСОБА_3 мовчки не менше 10 разів кожен ударили її ногами по голові, тулубу та пальцях рук, якими вона закривала голову. При цьому обоє говорили, що вб'ють її. Вона намагалася втекти, однак ОСОБА_1 схопив її за куртку та став тримати, а ОСОБА_3 намагався переїхати її підводою. Вона виривалася та разом з ОСОБА_1 впала на землю у зв'язку з чим ОСОБА_3 зупинив коня за два метри від них. Вона стала підніматися і тоді ОСОБА_3 приблизно 7 разів ударив її ногами у живіт та нижче живота. Від цього вона знову впала на землю. Коли намагалася піднятися, ОСОБА_1 звалив її на землю та приблизно 10 разів ударив її ногами по різних частинах тіла. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про щось говорили між собою, вона стала втікати в сторону села. ОСОБА_3 побіг до воза, щось взяв там та разом з ОСОБА_1 наздогнали її. Від поштовху ОСОБА_3 вона впала на землю. Обоє (спочатку ОСОБА_3, а потім ОСОБА_1) нанесли їй ногами не менше 10 ударів ногами кожен по голові та іншим частинам тіла. При цьому говорили, що вб'ють її. На деякий час вона знепритомніла. Потім відчула у роті металевий предмет, якого хтось витягнув з її голови, вдарив ним у висок та коли вона закричала, витягнув його. Вона бачила як ОСОБА_3 витягував ножа з її голови. Після цього ОСОБА_1 приблизно 7 разів ударив її ногами по голові і хтось за ноги потягнув з дороги на город та зняв з неї спідницю, колготи та білизну. Поблизу вона чула голос ОСОБА_1 У цей час біля неї загавкав собака і вона знепритомніла. Коли дійшла до тями, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вже не було. Вона доповзла до села та покликала на допомогу людей, які викликали швидку допомогу та доставили її до лікарні. Iз ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до цього перебувала у неприязних стосунках (т. 1, а. с. 94-97, т. 2, 13-14).

Такі показання про спільне вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 замаху на її вбивство, як вірно зазначено у вироках, ОСОБА_5 підтвердила на очних ставках із підсудними та під час відтворення обстановки та обставин події. Ствердила, що удари ножем їй завдавав ОСОБА_3 та саме він стягнув її з дороги на городи та зняв з неї одяг. (а. с. 174-177, 178-181, 253-254, 259-289 т. 1).

Суд також послався у вироку на показання ОСОБА_3 на досудовому слідстві, зокрема, під час відтворення обстановки та обставин події, про те, що він завдав ОСОБА_5 декілька ударів по голові саморобним ножем, виготовленим з металевої трубки, який взяв на підводі ОСОБА_1 та викинув на місці події та що він говорив ОСОБА_5, що їй тут "буде кінець" та "ми тебе вб'ємо". Свої дії щодо потерпілої вони припинили, оскільки поруч загавкали собаки (а. с.39-40, 59-65, 131-132 т. 1).

Наведені фактичні обставини, що містяться в показаннях потерпілої та засудженого ОСОБА_3 на досудовому слідстві, апеляційний суд визнав достовірними, оскільки вони детально узгоджуються з іншими достовірними доказами в справі.

Зокрема, апеляційний суд, як на доказ винуватості засуджених у замаху на вчинення умисного вбивства потерпілої послався на дані висновків судово-медичних експертиз, що під час судово-медичного огляду ОСОБА_5 18.01.2005р. та 14.04.2005р. у неї були виявлено: тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді синців навколо обох очей, численних підшкірних гематом голови, садна нижньої повіки лівого ока, забою головного мозку важкого ступеню, субарахноідального крововиливу, уламкового перелому латеральної стінки правої орбіти, закритого перелому лобного відростку правої скулової кістки, перелому верхньої щелепи з переходом на передню стінку правої гайморової пазухи, - що могли утворитися від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо від ударів руками, ногами чи іншими предметами, а також рана в ділянці нижньої щелепи зліва з ушкодженням лівої сонної артерії з послідуючим розвитком аневризми лівої сонної артерії, яка могла утворитися від удару ножа спереду - назад перпендикулярно до вертикальної вісі тіла; легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді ран правої скроневої, тім'яної та потиличної ділянок голови, що могли утворитися від дії колючо-ріжучого предмету типа ножа, можливо від не менше 3-х ударів ножа, вилученого при огляді місця події; та легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді численних синців кистей, які утворилися від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо від ударів руками, ногами чи іншим предметом. Неможливо встановити кількість ударів, від яких були спричинені тяжкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, виявлених у потерпілої. Всі тілесні ушкодження могли виникнути 13.01.2005р. (а. с. 77-81, 162-164 т. 1).

Про те, що потерпіла кликала про допомогу 13 січня 2005 року приблизно о 19 год. ствердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 Остання показала, що вийшовши зі свого будинку почула зі сторони поля жіночий крик про допомогу. Вони пішли на цей крик та на відстані 30 м. у канаві побачили ОСОБА_5, яка вся була у крові. Вона сказала їм, що її били ногами у живіт на шпичкою по голові ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 49 т.1, 239зв.-240 т. 2).

Згідно даних огляду місця події від 14.01.2005р. на польовій дорозі між Чуднівським комбікормовим заводом та с. Вільшанка було виявлено сліди підводи, а на земельній ділянці №2 - саморобний ніж, жіночу сумочку, шапку та рукавички, - зі слідами, схожими на кров, спідницю, колготки та плавки (а. с. 3-5 т. 1). 13.01.2005р. під час огляду квартири ОСОБА_3 було вилучено штани з плямами бурого кольору, схожими на кров (а. с. 12 т. 1).

Даними висновку судово-медичної експертизи речових доказів встановлено, що на вказаних ножі, сумочці, шапці, рукавичках, та штанах ОСОБА_3 виявлено кров людини, яка могла походити від потерпілої ОСОБА_5 (а. с. 106-115 т. 1).

Даними висновку амбулаторних судово - психіатричних експертиз встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у період вчинення інкримінованого їм злочину та на час проведення експертизи психічними захворюваннями не страждали, могли усвідомлювати свої дії та керувати ними (а. с. 88-89, 321-322 т. 1).

Апеляційний суд визнав недостовірними та не взяв до уваги показання засуджених про те, що вони не бажали вбивати ОСОБА_5 і не застосовували до неї ножа, що ОСОБА_1 не брав участі у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень, показання ОСОБА_3 про застосування ножа ОСОБА_1, оскільки ці обставини спростовуються наведеними доказами, що містяться у показаннях потерпілої та засудженого ОСОБА_3 на досудовому слідстві і які суд визнав як достовірні.

На думку колегії суддів, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних стосунків спільно зі значною силою прикладення завдали численні удари ногами (а ОСОБА_3- також ножем) у життєво важливі органи потерпілої, спричинивши вищенаведені тяжкі тілесні ушкодження, вони усвідомлювали і допускали можливість настання смерті потерпілої та бажали цього, тобто діяли з прямим умислом на вбивство ОСОБА_5, однак не виконали усіх дій, які вважали необхідними для доведення вбивства до кінця, з причин, що не залежали від їх волі (почули гавкіт собак та злякались бути виявленими), залишили її живою без нижнього одягу на місці вчинення злочину.

Наведеними доказами спростовуються твердження у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 про відсутність умислу в діях засуджених на умисне вбивство потерпілої та відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину.

Отже винуватість обох засуджених у вчиненні незакінченого замаху на вбивство ОСОБА_5 на грунті особистих неприязних відносин за ст. ст. 15 ч. 3, 115 ч. 1 КК України (2341-14) доведено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 291 КК України (2341-14) , призначене йому покарання за цей злочин, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) вирішення цивільного позову в апеляціях не оспорювалися, а тому обгрунтовано залишено без зміни.

Призначене апеляційним судом покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_3за ст. 15 ч. 3, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) , оскільки враховано ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особи винних та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання які наведено у вироку і підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 395 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вироки Чуднівського районного суду від 18 вересня 2007 року та апеляційного суду Житомирської області від 22 січня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1 і вирок апеляційного суду Житомирської області від 22 січня 2008 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.