розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2007 року

IНФОРМАЦIЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч.2 ст.191 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. На нього також покладено обов'язки не залишати свого постійного місця проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь ТОВ "Синтезагро - плюс" 16393 грн. 02 коп. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2007 року вирок змінено в частині вирішення питання щодо речових доказів.

ОСОБА_1визнано винуватим у тому, що він, працюючи директором ТОВ "Синтезагро - плюс", у період із грудня 2005 року по березень 2006 року, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом зняття грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ "Синтезагро - плюс" заволодів уставним капіталом підприємства у сумі 16305 грн.62 коп., якими розпорядився на власний розсуд.

За змістом касаційної скарги ОСОБА_1., посилаючись на безпідставність засудження, просить судові рішення скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого та окрім цього вважав за необхідне відповідно до ст.395 КПК України (1001-05) уточнити обов'язки, встановлені судом засудженому відповідно до ст.76 КК України (2341-14) , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Твердження ОСОБА_1у касаційній скарзі про безпідставність засудження за ч.2 ст.191 КК України (2341-14) спростовуються зібраними по справі доказами.

Так, під час досудового слідства, зокрема під час допиту в якості обвинуваченого, на очній ставці з ОСОБА_2., ОСОБА_1. визнавав, що він використовував грошові кошти уставного капіталу ТОВ "Синтезагро - плюс" для придбання офісних меблів, побутової техніки, оплати оренди приміщення офісу, ремонту особистого автомобіля. Про здійснення операцій з грошовими коштами уставного капіталу засновників підприємства він не повідомляв, оскільки вважав, що він як директор, має право розпоряджатися коштами підприємства. В судовому засіданні ОСОБА_1. підтвердив, що матеріальні цінності, придбані ним за рахунок коштів уставного фонду ТОВ "Синтезагро - плюс", на баланс підприємства він не зараховував, повернути придбане майно відмовився.

Такі показання засудженого ОСОБА_1узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_4 про те, що вони доручили ОСОБА_1 організувати ТОВ "Синтезагро - плюс" та передали йому гроші для формування уставного фонду підприємства, які він без їх відома витратив на ремонт особистого автомобіля, придбання меблів, побутової техніки, які на баланс підприємства не зарахував та повернути майно відмовився.

Свідок ОСОБА_5 показала, що, працюючи головним бухгалтером ТОВ "Синтезагро - плюс", при складанні звіту звернула увагу на рух грошових коштів на рахунку підприємства, хоча воно фактично жодної діяльності не здійснювало. Витрати грошових коштів уставного фонду ТОВ "Синтезагро - плюс" ніякими документами не підкріплювалися. На її запитання про наявність матеріальних цінностей, придбаних за кошти підприємства, ОСОБА_1. сказав, щоб вона не втручалася.

Винуватість ОСОБА_1також підтверджується даними протоколу установчих зборів засновників ТОВ "Синтезагро - плюс" від 4 листопада 2005 року, відповідно до якого постановлено заснувати підприємство та відкрити банківський рахунок згідно з вкладами учасників: ОСОБА_4 - 8300 грн., ОСОБА_3- 8300 грн.; банківських документів, які засвідчують рух грошових коштів на рахунку ТОВ "Синтезагро - плюс", та висновку аудиторської перевірки, відповідно до якого сума, яка складає 16393 грн. 02 коп. уставного фонду зазначеного підприємства, використана з порушенням чинних законодавчих норм.

Таким чином, посилання ОСОБА_1на те, що кошти уставного фонду ТОВ "Синтезагро - плюс" він не розтратив, а використав на виробничі потреби та в рахунок неотриманої ним заробітної плати, є безпідставними, оскільки придбання вказаних матеріальних цінностей у бухгалтерських документах ним не відображено, звіту про використання готівкової суми та відомостей про отримання заробітної плати не складено.

Отже, суд, урахувавши вищезазначене, законно й обгрунтовано засудив ОСОБА_1за ч.2 ст.191 КК України (2341-14) й призначив йому покарання відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) .

Разом із тим, звільняючи ОСОБА_1на підставі ст.75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд встановив для нього обов'язок, передбачений ст.76 КК України (2341-14) , зміст якого не узгоджується з положеннями пункту 2 частини 1 цієї статті.

Частиною 1 ст.76 КК України (2341-14) передбачено перелік обов'язків, які може покласти суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України (2341-14) , в тому числі і обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи.

Відповідно до вироку ОСОБА_1зобов'язано не залишати постійного місця проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, що суперечить вимогам закону, а тому зазначений вище обов'язок на підставі ст.395 КПК України (1001-05) підлягає уточненню.

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1залишити без задоволення.

Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) та уточнити, що засудженому відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України (2341-14) встановлено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місяця проживання.