розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Володарського районного суду Київської області від 19 червня 2007 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1, судимого вироком Володарського районного суду Київської області від 21 листопада 2006 року за ч.1 ст.263 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст.75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки,

засуджено за ч.1 ст.263 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України (2341-14) йому остаточно призначено чотири роки позбавлення волі.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що він у 1986 році у м. Києві придбав вибухову речовину - порох, який перевіз до смт. Володарка Київської області, де його зберігав за місцем свого проживання (АДРЕСА_1) до моменту виявлення та вилучення цієї вибухової речовини працівниками міліції 18 квітня 2007 року.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність засудження з огляду на те, що він мав законні підстави для придбання й зберігання пороху для мисливських потреб, просить вирок скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка вважала за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу засудженого й виключити з вироку ознаку об'єктивної сторони інкримінованого злочину - носіння вибухової речовини, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом ч.1 ст.263 КК України (2341-14) та роз'яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами" від 26 квітня 2002 року № 3 (v0003700-02) основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, як предмету злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України (2341-14) , є їх призначення - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища. Зазначене свідчить про те, що вони повинні бути справними, тобто придатними до використання за цільовим призначенням.

Однак досудовим слідством та судом питання щодо придатності вилученого у ОСОБА_1. пороху до використання за цільовим призначення не досліджувалося та не з'ясовувалося, у зв'язку з чим їх висновок про те, що вилучений у ОСОБА_1. порох є предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України (2341-14) , не грунтується на доказах.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.263 КК України (2341-14) кримінальна відповідальність за носіння, зберігання, придбання вибухових речовин настає у випадку, коли особа вчинила вказані дії без передбаченого законом дозволу.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що правовий режим поводження з вибуховими речовинами станом на 1986 рік, тобто у період, коли ОСОБА_1 придбав порох, та в подальшому в період його зберігання, органами досудового слідства й судом першої інстанції не встановлено, і питання про порядок і необхідність отримання ОСОБА_1 дозволу для придбання, носіння і зберігання вибухової речовини, що є елементом об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України (2341-14) , також не досліджувалося.

Разом із тим, із показань ОСОБА_1. ( а.с. 43, 53) убачається, що порох він придбав у спеціалізованому магазині, пред'явивши продавцю свій мисливський квиток. До касаційної скарги ОСОБА_1 долучив світлокопію мисливського квитка, який як стверджує засуджений, надавав йому право на придбання, носіння та зберігання пороху для полювання.

Таким чином, висновок суду про винуватість ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого йому злочину є передчасним.

Недоліки у з'ясуванні обставин, що, відповідно до ст.64 КПК України (1001-05) , підлягають доказуванню в кримінальній справі, колегія суддів вважає істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа направленню на нове розслідування.

При новому розслідуванні органам досудового слідства необхідно вжити заходів для встановлення, чи є вилучений у ОСОБА_1. порох предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України (2341-14) , відповідність дій ОСОБА_1. щодо придбання, носіння і зберігання пороху вимогам нормативних актів, які регулювали питання поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами станом з 1986 року по час вилучення пороху. В залежності від результатів розслідування мають бути прийняті рішення відповідно до вимог закону.

Підстав для закриття справи, як про це ставиться питання в касаційній скарзі засудженого, на даній стадії не вбачається.

Оскільки ОСОБА_1. взято під варту в залі суду при постановлені даного вироку, яким суд змінив обраний йому досудовим слідством запобіжний захід з підписки про невиїзд на тримання під вартою, засуджений підлягає звільненню з-під варти, а запобіжний захід - зміні на раніше обраний у виді підписки про невиїзд.

На підставі наведеного та керуючись статтями 395 і 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Володарського районного суду Київської області від 19 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування прокурору Володарського району Київської області.