Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Федченка О.С.,

суддів

Кліменко М.Р. і Таран Т.С.,

розглянувши в судовому засіданні 13 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 296 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі;

- за ч.1 ст. 121 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 19.11.2005 року близько 20 год. 30хв. у групі з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, перебуваючи біля кафе "Кабачок" по пр. Маяковського, 6 у м.Києві, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, і протягом 15 хв., відкрито виражаючи зневажливе ставлення до громадського порядку, в громадському місці побив раніше незнайомого ОСОБА_3, завдаючи йому ударів руками й ногами по тулубу, в результаті чого потерпілому було заподіяно легкі тілесні ушкодження.

19.11.2005 року близько 20 год. 45 хв. ОСОБА_1, перебуваючи біля кафе "Кабачок" за вищевказаною адресою, умисно штовхнув ОСОБА_3 рукою в плече на кам'яний паркан, в результаті чого той вдарився головою об кам'яний стовп паркану, отримавши тяжке тілесне ушкодження, що було небезпечним для життя в момент заподіяння, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з вдавленим переломом лівої тім'яної кістки і забою головного мозку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 доводить, що судами неправильно застосовано кримінальний закон при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України (2341-14) та засудженому призначено покарання, яке внаслідок суворості не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним про особу засудженого. Стверджує, що 19.11.2005 року обопільна бійка біля кафе "Кабачок" виникла внаслідок раптово виниклих неприязних стосунків, а не з хуліганських мотивів, та ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження з необережності. Зазначає, що місцевим судом не було виконано вказівок суду апеляційної інстанції, даних при скасуванні попереднього вироку по справі. Просить скасувати вирок, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства групою осіб та в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 доводиться показаннями свідка ОСОБА_4, яка як на досудовому слідстві, так і в суді зазначала, що раніше не знайомі їй ОСОБА_1 разом з двома особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, біля кафе протягом тривалого часу били потерпілого руками й ногами в різні частини тіла та на її зауваження не реагували, а після цього ОСОБА_1, підійшовши до ОСОБА_3, штовхнув його з великою силою на кам'яний паркан, внаслідок чого потерпілий вдарився головою об паркан, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, і впав; показаннями самого ОСОБА_1, який не заперечував того, що він штовхнув потерпілого і останній вдарився головою об кам'яний стовп паркану, який знаходився поруч з місцем інциденту; даними судово-медичної та додаткової судово-медичної експертиз, з яких убачається, що у ОСОБА_3 виявлено садна голови, які були легкими тілесними ушкодженнями, та закриту черепно-мозкову травму у вигляді вдавленого перелому лівої тім'яної кості, забою головного мозку, що є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Посилання захисника ОСОБА_2 на те, що бійка між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла на грунті неприязних стосунків, а не з хуліганських мотивів, безпідставні та спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4. При цьому засуджений на досудовому слідстві та в суді, змінюючи показання, однозначно не міг назвати причину конфлікту з потерпілим.

Також судом ретельно досліджувалися докази, що мають значення для з'ясування спрямованості умислу винного щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

Зокрема, встановлено, що ОСОБА_1, з великою силою штовхнувши потерпілого, який стояв біля кам'яного стовпу паркану, передбачав суспільно-небезпечні наслідки свого діяння і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, тобто заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3, діючи з непрямим умислом, а тому твердження захисника про те, що ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження з необережності безпідставні.

При судовому розгляді справи було виконано вказівки суду апеляційної інстанції, дані при скасуванні попереднього вироку по справі.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, який був евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, характеризувався позитивно, злочини вчинив уперше. Також суд взяв до уваги стан здоров'я засудженого, його роль у вчиненні злочинів, подальшу поведінку і обгрунтовано обрав йому покарання в мінімальній межі санкцій кримінального закону, за яким його засуджено.

Призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2