розглянула в судовому засіданні в місті Києві 13 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця міста Миколаєва, жителя села Леніне Баштанського району Миколаївської області, такого, що не має судимості, -

засуджено за:

- ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки;

- ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- ч. 2 п. п. 6, 12 ст. 115 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_7, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця Миколаївської області, жителя смт Братське Миколаївської області, такого, що не має судимості, -

засуджено за:

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_8, IНФОРМАЦIЯ_3, уродженця та жителя міста Генічеська Херсонської області, такого, що не має судимості, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) з застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та з покладенням на нього у відповідності до вимог ст. 76 КК України (2341-14) обов'язків не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання та періодично з'являтися до цих органів на реєстрацію.

За вироком суду стягнуто:

- з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_9 4400 гривень на покриття заподіяної злочинами матеріальної шкоди;

- на користь потерпілої ОСОБА_9 на покриття моральної шкоди одноособово: з ОСОБА_3 - 10800 гривень, з ОСОБА_7 - 10800 гривень, з ОСОБА_8 - 4000 гривень;

- з ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 також стягнуто судові витрати у відповідних розмірах на користь експертних установ.

ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 засуджено за злочини, вчинені ними за таких обставин.

5 квітня 2007 року близько 24-ї години ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, будучи в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи біля магазину "Струмок", розташованого по проспекту 200 років Херсону, 9 в місті Херсоні, побачили на руці ОСОБА_10 перстень-печатку і домовилися між собою шляхом грабежу заволодіти цим перснем. За домовленістю між ними ОСОБА_8 залишився на вулиці для того, щоб повідомити співучасників про появу потерпілого. Коли ОСОБА_10 вийшов на вулицю, ОСОБА_8 повідомив про це по телефону ОСОБА_7 і ОСОБА_3, а ті зустріли потерпілого біля розташованого неподалік магазину "Ритуальні послуги", вийшовши за межі домовленості, за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад на ОСОБА_10, збили його з ніг й почали бити його - ОСОБА_7 завдавав численних ударів ногами по голові, а ОСОБА_3 вдарив по голові скляною пляшкою, що розбилася. Після того вони перетягли ОСОБА_10 за магазин, де з метою умисного вбивства із корисливих мотивів продовжували завдавати ногами удари по голові. Вважаючи, що всі дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_10 вони виконали, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 заволоділи належним потерпілому перснем-печаткою, срібним ланцюжком з хрестиком, мобільним телефоном "Сіменс", годинником "Орієнт" та гаманцем з грішми, а всього на загальну суму 5000 гривень. Потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у виді переломів кісток носа та черепа з ураженням головного мозку, від яких він 12 квітня 2007 року помер.

Крім того, ОСОБА_3 в серпні 2006 року в зруйнованому приміщенні насосної станції в селі Леніне Баштанського району Миколаївської області знайшов бойові припаси - сім патронів до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,6 мм, які перевіз до міста Херсона та незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав в кімнаті будинку АДРЕСА_1 за місцем свого тимчасового проживання.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 покарання. Прокурор вважає, що покарання всім засудженим визначено невірно, без урахування тяжкості вчиненого злочину, наслідків, які настали, невизнання ОСОБА_8 своєї провини. Не враховано також думки потерпілого щодо покарання засуджених, а також того, що шкоду не відшкодовано.

Захисник ОСОБА_11 у своїй касаційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_3, просить вирок апеляційного суду змінити - перекваліфікувати дії його підзахисного з ч. 2 п. п. 6, 12 ст. 115 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) з визначенням йому більш м'якого покарання, ніж те, що призначено судом першої інстанції. На його думку, при обранні покарання слід врахувати всі обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_3 Крім того, захисник вважає, що з обвинувачення слід виключити заволодіння мобільним телефоном та годинником, оскільки ці обставини не доведені, та прийняти рішення про відповідне зменшення розміру відшкодування. Вважає, що наявними у справі доказами не доведено умислу ОСОБА_3 на умисне вбивство ОСОБА_10 та на попередню змову з ОСОБА_7 на вчинення цього злочину, що має враховуватися при кваліфікації дій засуджених. Посилається на те, що в справі також немає доказів про заволодіння ОСОБА_3 мобільним телефоном і годинником.

У касаційній скарзі захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також порушується питання про зміну вироку щодо їх сина ОСОБА_3 і виключення рішення про вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_7 Посилаються на відсутність доказів, які б підтверджували вказані обставини.

У касаційній скарзі захисники ОСОБА_7 і ОСОБА_2 просять скасувати вирок апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_7 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що під час судового розгляду не було пов но і всебічно досліджені всі обставини справи, в зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку про кваліфікацію дій засуджених, і як наслідок - невірного призначення покарання. Зокрема, не встановлено причинного зв'язку між діями засудженого та причинами настання смерті потерпілого, не з'ясовано, чи своєчасну і необхідну медичну допомогу було надано останньому. На їх думку, дії ОСОБА_7 були спрямовані на заволодіння золотою каблучкою, а не на умисне вбивство. При обранні покарання не враховано пом'якшуючих відповідальність обставин, зокрема, молодий вік ОСОБА_7, дачі на досудовому слідстві правдивих показань, часткове покриття заподіяних збитків.

Засуджений ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд з метою ретельного розгляду справи та перегляду кваліфікації його дій. Він не заперечує своєї винності у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 і ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) , але вважає, що за умисне вбивство з корисливою метою його засуджено незаконно. На його думку, ніяких доказів, які б свідчили про домовленість між ним і ОСОБА_7 про намір вчинити умисне вбивство, у справі немає. Просить прийняти рішення з урахуванням його щирого каяття, часткового відшкодування шкоди та наявності батьків, які потребують його допомоги.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Казнадзея В.В., який підтримав касаційне подання, пояснення захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали касаційній скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг і подання, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи та зроблений обгрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні злочинів. Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

У судовому засіданні ОСОБА_3 і ОСОБА_7 винним себе у вчиненні злочинів визнали частково, а ОСОБА_8 своєї вини не визнав. Так, ОСОБА_3 суду пояснив, що дійсно в серпні 2006 року в селі Леніне знайшов патрони, які перевіз до міста Херсона і зберігав за місцем свого проживання. 5 квітня 2007 року він разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уживали алкогольні напої, а коли пішли до магазину, то побачили там чоловіка, як в подальшому стало відомо це був ОСОБА_10, звернувши увагу на його перстень. Він разом з ОСОБА_7 вирішили заволодіти перснем того чоловіка, однак ОСОБА_8 про це не повідомили. Вони попросили ОСОБА_8 повідомити їх телефоном, коли ОСОБА_10 вийде з приміщення. Через деякий час ОСОБА_8 зателефонував і повідомив, що чоловік вийшов на вулицю, тоді вони разом з ОСОБА_7 напали на потерпілого, збили з ніг, стали наносити удари ногами у голову, він також спричинив удар порожньою пляшкою по голові. Потім зняли з пальця перстень, забрали гаманець із куртки потерпілого. Згодом розпорядилися майном на власний розсуд.

ОСОБА_7 у судовому засіданні дав по суті аналогічні показання.

Iз показань ОСОБА_8 у судовому засіданні вбачається, що він бачив у кімнаті ОСОБА_3 патрони. Про подію 5 квітня 2007 року він повідомив, що він не знав про наміри ОСОБА_3 і ОСОБА_7 на заволодіння майном ОСОБА_10 ОСОБА_7 спитав його, чи бачив він чоловіка, який зайшов до приміщення гральних автоматів і попросив зателефонувати і повідомити, коли останній вийде з цього приміщення. Він погодився на прохання ОСОБА_7 і повідомив, що той чоловік вийшов на вулицю. Після того ОСОБА_7 сказав йти йому додому. Потім бачив у ОСОБА_3 і ОСОБА_7 ланцюжок з хрестиком та перстень, а також банківські картки.

Однак, винність ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні злочинів підтверджена наявними у справі доказами.

Так, у ході досудового слідства, зокрема при проведенні слідчих дій за участі захисника, ОСОБА_12 показав, що вони втрьох з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебували неподалік магазину, де побачили потерпілого і звернули увагу на наявний у нього перстень, тоді у них виник умисел на його заволодіння. Він спостерігав, коли ОСОБА_10 вийде з приміщення залу гральних автоматів і повідомив про це ОСОБА_7, а після того пішов до будинку останнього. Через кілька хвилин він зустрівся з ОСОБА_3 і ОСОБА_7, вони показали йому речі, якими вони заволоділи, і дали 50 гривень.

ОСОБА_3 на досудовому слідстві пояснював, що вони разом з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 пили на вулиці пиво й побачили ОСОБА_10 Після того вони вирішили заволодіти перснем цього потерпілого. ОСОБА_8, якому доручили слідкувати за ним, зателефонував ОСОБА_7 і повідомив, що ОСОБА_10 йде у їх сторону. Коли потерпілий підійшов до них, вони напали на нього, збили з ніг, стали наносити удари ногами по голові, також він ударив ОСОБА_10 порожньою пляшкою по голові, заволоділи його майном. Iз грошей, які відібрали у ОСОБА_10, вони дали ОСОБА_8 50 гривень, а рештою майна розпорядилися на власний розсуд, в тому числі здійснили того ж вечора покупки у магазині, розрахувавшись за допомогою платіжних карток. Ці показання ОСОБА_3 підтвердив у ході відтворення обстановки та обставин події і детально розповівпро обставини вчинення злочину.

Iз показань потерпілої ОСОБА_9 убачається, що її чоловік ОСОБА_10 був інвалідом, оскільки у нього була відсутня рука. Останній раз він їй телефонував 5 квітня 2007 року близько 23-ої години, а наступного дня вона розшукала його у лікарні з важкими тілесними ушкодженнями. У чоловіка було викрадено матеріальні цінності на загальну суму 5 000 гривень.

Свідок ОСОБА_13 повідомив, що він навчався разом з ОСОБА_3, у якого бачив перстень і попросив його продати йому. Згодом цього персня у нього було вилучено працівниками міліції, що підтверджено даними протоколу виїмки. Потерпіла ОСОБА_9 впізнала вилучений у ОСОБА_13 перстень як такий, що належав її чоловіку ОСОБА_10.

Наявними у справі даними встановлено, що зазначений перстень виготовлено із сплаву золота і срібла, його вага становить 13, 56 грами, вартість 3000 гривень.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_10 було виявлено відкриту черепно-мозкову травму, ці ушкодження віднесено до категорії тяжких тілесних, небезпечних для життя. Причиною смерті ОСОБА_10 став відкритий перелом кісток черепа з ураженням головного мозку.

Під час огляду місця проживання ОСОБА_3 було виявлено та вилучено сім патронів, які відповідно до висновку судово-балістичної експертизи визнано боєприпасами до нарізної вогнестрільної зброї.

Також під час огляду місця проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_8 було виявлено порожню пляшку з-під коньяку, гаманець та джинси ОСОБА_3 із слідами бурого кольору. Під час проведення впізнання ОСОБА_9 впізнала вилучений гаманець як такий, що належав її чоловіку ОСОБА_10. Висновком судово-імунологічної експертизи було встановлено, що виявлена на джинсах ОСОБА_3 кров походить від ОСОБА_10 Крім того, було встановлено, що пляшку коньяку купляв у ніч події ОСОБА_8, розрахунок за цей товар було проведено відібраною у потерпілого платіжною карткою, що встановлено із показань свідка ОСОБА_14, а також із даних письмових доказів. На вилученій пляшці було виявлено відбитки слідів пальців рук ОСОБА_8

Судово-психіатричною експертизою встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 хронічними психічними захворюваннями не страждали і не страждають, тому суд правильно визнав їх осудними.

Сукупність цих та інших наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_7 вчинили розбійний напад за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та умисне вбивство з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_8 вчинив грабіж за попередньою змовою групою осіб. Тому викладені у скаргах доводи про незаконність засудження ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу й суперечать матеріалам кримінальної справи.

Наведені у скаргах доводи про те, що винність ОСОБА_3 і ОСОБА_7 у вчиненні з корисливих мотивів за попередньою змовою умисного вбивства не підтверджена зібраними у справі доказами, а також те, що в їх діях був відсутній умисел на вчинення цього злочину, колегія суддів оцінює критично. У вироку суду проаналізовано аналогічні за змістом доводи, їх спростовано з наведенням грунтовних мотивів. У даному випадку колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції про те, що про умисел ОСОБА_3 і ОСОБА_7 на вбивство ОСОБА_10 свідчить характер застосованого насильства до особи похилого віку, яка мала фізичні вади - відсутність руки, заподіяння ними ударів протягом тривалого часу ногами у життєво важливий орган людини - голову. Також про передню змовою цих засуджених свідчить узгодженість їх дій, спрямованих на спричинення тілесних ушкоджень, локалізація тілесних ушкоджень.

Викладені у скаргах доводи про те, що зібраними у справі доказами не підтверджено заволодіння годинником та мобільним телефоном ОСОБА_10 колегія суддів також вважає необгрунтованими. Дані про кількість та вартість викраденого у потерпілого майна було встановлено із показань його дружини ОСОБА_9, у суду не було підстав сумніватися у її показаннях. Тому їх правильно було визнано достовірним джерелом доказів і покладено в основу вироку.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187, ч. 2 п. п. 6, 12 ст. 155 КК України (2341-14) , ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 п. п. 6, 12 ст. 155 КК України (2341-14) і ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) є правильною. Міра покарання цим засудженим обрана з дотримання вимог ст. 65 КК України (2341-14) з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, даних про їх особу, усіх обставин справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку така міра покарання буде сприяти виправленню та перевихованню ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 й попереджуватиме вчинення з їхнього боку нових злочинів. Тому покарання не підлягає зміні, як про це порушується питання у скаргах і поданні.

Порушень норм кримінально-процесуального законодавства України, які б тягли зміну чи скасування постановлених у справі судових рішень, не виявлено.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційних скарг засуджених та їх захисників, а також касаційного подання прокурора має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, касаційні скарги засудженого ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2008 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без зміни.