Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 травня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 1 лютого 2008 року щодо засуджених,

вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 вересня 2007 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель м. Чернівці, раніше неодноразово судимий, останній раз 26.12.2003 року за ч. 1 ст. 309 на 2 роки позбавлення волі,

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель м. Чернівці, раніше неодноразово судимий, останній раз 17.02.2004 року за ч. 1 ст. 307 на 3 роки позбавлення волі, 30.12.2005 року умовно-достроково звільнений на 10 місяців і 12 днів,

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71, 82 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення на строк 3 роки.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Вишній Волочок Тверської області Російської Федерації, мешканець м. Чернівці, в силу ст. 89 КК України такий, що не має судимості,

засуджений:

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

За апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в частині кваліфікації їх дій за ч.1 ст. 185 КК України, призначеного за цим законом покарання, а також в частині залишення без розгляду цивільних позовів скасовано Апеляційним судом Чернівецької області та постановлено свій вирок від 1 лютого 2008 року, яким дії засуджених кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України з призначенням кожному з них покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є їх власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_4 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 і ч.1 ст. 309 КК України, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_6 до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Шевченківського районного суду м. Чернівціві від 17 лютого 2004 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років і 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На відшкодування матеріальної шкоди постановлено стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 у солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_7 4000 грн. та по 144 грн. 62 коп. на відшкодування Чернівецькій обласній клінічній лікарні витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 13 липня 2006 року близько 23 години, перебуваючи між будинками № 10 та № 16 по Бульвару Героїв Сталінграду у м. Чернівцях, за попередньою змовою між собою вчинили на потерпілого ОСОБА_7 напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя й здоров'я, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у виді перелому нижньої щелепи, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, та заволоділи його майном й грішми на суму 8100 грн.

Крім того, 24 серпня 2006 року ОСОБА_4 у с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області незаконно придбав, перевіз до місця свого проживання по АДРЕСА_1, де зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс вагою 5, 2 г. до його виявлення у цьому місці та вилучення працівниками міліції 27 серпня 2006 року.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Посилається на те, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_7 не доведена. Вважає, що у справі відсутні докази про вчинення розбійного нападу на потерпілого саме цими засудженими, крім того, апеляційний суд не взяв до уваги показання ОСОБА_6 та ОСОБА_4, що ОСОБА_2 не тільки не викрадав речі потерпілого, але й просив інших засуджених цього не робити;

- засуджений ОСОБА_2 висловлює аналогічні доводи та прохання;

- захисник ОСОБА_3 просить вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 1 лютого 2008 року щодо ОСОБА_4 в частині засудження його за ч. 2 ст. 187 КК України змінити, перекваліфікувати дії із ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України й пом'якшити засудженому покарання, а також скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову й відмовити потерпілому ОСОБА_7 у задоволенні його позовних вимог. Вважає, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги показання засуджених, що вони не вчиняли на потерпілого розбійного нападу, а лише таємно викрали його моторолер та мобільний телефон, що в матеріалах справи відсутні достовірні докази наявності у потерпілого 4000 гривень;

- захисник ОСОБА_5посилається на неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що винуватість ОСОБА_6 у скоєнні розбійного нападу на потерпілого не доведена, вирок ґрунтується на припущеннях та непослідовних показаннях потерпілого. Просить вирок щодо ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувати його дії із ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 185 КК України й пом'якшити засудженому покарання;

- засуджений ОСОБА_6 висловлює аналогічні доводи та прохання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Микитенка О.П. про законність та обґрунтованість вироку апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7 та заволодіння його майном відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні й детально викладеними у вироку доказами.

Зокрема, ці висновки ґрунтуються на показаннях самих засуджених про те, що саме вони заволоділи мопедом та мобільним телефоном потерпілого.

З показань ОСОБА_7 убачається, що він, починаючи з заяви про вчинення щодо нього злочину та під час наступних його допитів, послідовно стверджував, що 13 липня 2006 року близько 23-ї години троє осіб учинили на нього напад, завдавши йому удари в голову, від чого він втратив свідомість, а, отямившись, виявив зникнення мопеду, мобільного телефону та грошей, які були при ньому.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження у виді перелому нижньої щелепи виникли в результаті дії твердих тупих предметів, можливо від ударів руками, ногами, і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до довготривалого розладу здоров'я.

Правильність цього висновку підтвердив у судовому засіданні експерт Дєдула Ю., який також пояснив, що при таких травмах потерпілий міг перебувати без свідомості від кількох секунд до п'яти хвилин.

З огляду на наведене колегія суддів не погоджується з тими доводами касаційних скарг, які стосуються тверджень про відсутність у матеріалах справи доказів щодо вчинення засудженими розбійного нападу на потерпілого.

З урахуванням усіх доказів по справі апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що твердження засуджених, що вони тільки таємно заволоділи майном потерпілого, який у стані алкогольного сп'яніння спав на землі, направлені на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.

Не заслуговують на увагу і твердження касаційної скарги захисника ОСОБА_1, що апеляційний суд не взяв до уваги показання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 не тільки не викрадав речі потерпілого, але й просив їх цього не робити, оскільки з даних, які містяться у протоколі явки з повинною ОСОБА_2 убачається, що він разом з ОСОБА_4 заволоділи мопедом потерпілого з метою його продажу.

Свідок ОСОБА_8 серед осіб, пред'явлених йому для впізнання, впізнав ОСОБА_2 та пояснив, що останній разом з ОСОБА_4 брав участь у продажу йому мопеда потерпілого.

Згідно з протоколом судового засідання ОСОБА_2 визнав, що між усіма засудженими була домовленість обшукати потерпілого з метою заволодіння його майном (т.2 а.с. 435).

За показаннями ОСОБА_4, щоб залишити мобільний телефон потерпілого у себе, він частину грошей віддав ОСОБА_6

Ці обставини свідчать про узгодженість дій засуджених, а тому висновок суду, що розбійний напад на потерпілого засуджені вчинили за попередньою змовою між собою, є правильним.

Отже, суд повно дослідив обставини справи, належно оцінив докази і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 187 КК України.

При призначенні ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про їх особу, те, що за місцем про живання вони характеризувалися позитивно, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 раніше неодноразово судимі, а ОСОБА_4 є особою, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, і призначив їм покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст. 187 КК України. Це покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його пом'якшення, як про це порушено питання у касаційних скаргах захисників ОСОБА_5й ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_6

Безпідставними є і доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_3 про необхідність скасування рішення суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 з першого його допиту як потерпілого від 20.08.2006 р. пояснював, що особи, які вчинили щодо нього розбійний напад, заволоділи його мобільним телефоном зі стартовим пакетом "Сім-Сім" вартістю 600 грн., грішми у сумі 4000 грн. та мопедом, який під час досудового слідства йому повернуто. В цей же день він звернувся з позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди від злочину у загальній сумі 4600 грн.

На підтвердження наявності у нього 4000 грн. на час вчинення злочину він надав копії фіскальних чеків, з яких убачається, що 13.07.2006 року в період з 17-ї години 59 хвилин до 18-ї години 4-х хвилин з банкомата "Аваль банку" ним було отримано 3000 грн., та пояснив, що, крім цього, він також мав при собі одну тисячу гривень.

У матеріалах справи відсутні підстави ставити під сумнів ці показання потерпілого.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 вересня 2007 року встановлено, що засуджені заволоділи грішми потерпілого саме у сумі 4000грн. і це рішення суду ніким з учасників судового розгляду в апеляційному порядку оскаржене не було.

За таких обставин, доводи касаційної скарги про відсутність у матеріалах справи достовірних доказів наявності у потерпілого 4000 грн., є безпідставними.

З урахуванням того, що вартість мобільного телефону родичами ОСОБА_6 було відшкодовано потерпілому, рішення апеляційного суду про стягнення з засуджених на користь потерпілого 4000 грн. є правильним.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що будь-яких даних для зміни чи скасування вироку немає, колегія суддів, керуючись ст. ст. 394 0396 КПК України (1001-05) ,

касаційні скарги засуджених ОСОБА_6 й ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 1 лютого 2008 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 -без зміни.