розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 06 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Печерського районного суду міста Києва від 18 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 20 липня 2007 року,

встановила:

постановою прокурора Генеральної прокуратури України від 09 лютого 2007 року за результатами перевірки заяви ОСОБА_1про незаконне використання комп'ютера, вилученого у нього в зв'язку із розслідуванням кримінальної справи, намагання його привласнити та умисне знищення наукової та іншої інформації, яка в ньому зберігалася, було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо колишнього військового прокурора Житомирського гарнізону ОСОБА_2, прокурора-криміналіста ОСОБА_3 та інших працівників тієї ж прокуратури за відсутністю в їх діяннях складу злочинів у сфері службової діяльності, використання комп'ютерів, проти встановленого порядку несення військової служби, а також порушення авторських і суміжних прав, тобто ознак злочинів, передбачених ст.ст. 176, 190, 194, 196, 362, 364, 365, 367, 423 КК України (2341-14) .

Печерський районний суд міста Києва постановою від 18 травня 2007 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1., який просив скасувати постанову прокурора.

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 20 липня 2007 року залишив постанову суду без зміни.

У касаційній скарзі, як можна зрозуміти з її змісту, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та постанову прокурора, а матеріали направити для додаткової перевірки. Вважає, що в його заяві про злочин та доданих до неї документів є достатньо даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших працівників прокуратури ознак зазначених ним злочинів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційній скарзі порушено питання про скасування постанови прокурора про відмову у порушенні кримінальної справи, однак касаційний суд не наділений таким правом, тому доводи скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.ст. 94, 99 КПК України (1001-05) кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. При відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють в порушенні кримінальної справи.

Як убачається з матеріалів справи, під час прокурорської перевірки були опитані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інший працівник прокуратури, з пояснень яких було встановлено, що комп'ютер ОСОБА_1 використовувався з відома та фактично його згоди в службових інтересах; будь-хто інший, крім ОСОБА_3, який провадив досудове слідство щодо скаржника, доступу до нього не мав; файли, створені ОСОБА_1, з нього не видалялися, з часу переведення ОСОБА_3 на іншу роботу комп'ютер зберігався в таємній частині прокуратури до тих пір, поки за рішенням суду не був повернутий родичам ОСОБА_1Також були вивчені процесуальні документи, на підставі яких проводилися вилучення комп'ютера з помешкання скаржника, його огляд та долучення до справи в якості речового доказу, проаналізовано акт комп'ютерно-технічної експертизи, проведеної в ході розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1про відшкодування моральної шкоди заподіяної знищенням наукової та іншої інформації, яка зберігалася в комп'ютері.

Посилаючись на ці та інші наведені в постанові відомості, прокурор встановив факт використання працівниками прокуратури речового доказу в інтересах служби, який відповідно до регламентованого порядку фактично мав би знаходитися в спеціально облаштованій кімнаті. Але в той же час не виявив достатніх даних, які б свідчили про їх намір привласнити комп'ютер, скористатися ним у корисливих чи інших цілях, які б суперечили інтересам державної чи військової служби, змінити чи знищити інформацію, яка зберігалася в комп'ютері, у тому числі наукову працю або інші результати творчої діяльності ОСОБА_1.

Під час перевірки законності та обгрунтованості постанови про відмову в порушенні кримінальної справи суд першої інстанції перевірив доводи незгоди ОСОБА_1й визнав їх непереконливими.

Це рішення суду є правильним, оскільки, як убачається з матеріалів справи, в скарзі не було зазначено інших достатніх даних, що не були предметом прокурорської перевірки та які б заперечували її висновки.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій навів твердження, аналогічні доводам скарги. Оскільки ці твердження не спростовували висновки суду, апеляційний суд після ретельної перевірки обгрунтовано залишив апеляцію без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 по суті навів ті ж міркування, які були предметом розгляду та перевірки судами першої та апеляційної інстанцій. Зазначені в ній твердження не містять даних, які б викликали сумніви в законності постановлених судових рішень, тому колегія суддів вважає їх недостатніми для прийняття іншого рішення.