розглянула в судовому засіданні в м.Києві 06 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 21 червня 2007 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженець та мешканець смт. Криве Озеро Миколаївської області, раніше судимий 24.12.1999 р. за ч.3 ст.229-1 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі, звільнений 05.11.2004 р. умовно-достроково на 1 рік і 1 місяць,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, а також на нього покладені обов'язки відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст.76 КК України (2341-14) .

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28 січня 2007 року, близько 9 год. 20 хв., рухаючись на автомобілі ВАЗ-2101 з причепом по автодорозі Криве Озеро - Балта, в сторону смт. Криве Озеро, проїжджаючи через населений пункт Ясеново-1 Любашівського району Одеської області, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку і не справившись з управлінням автомобіля вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності винності та кваліфікації дій, порушує питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 та просить направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та м'якість призначеного покарання ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для його задоволення.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілої, і кваліфікацію його дій за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні й детально наведених у вироку доказів, і такі висновки у касаційному поданні не оспорюються.

Доводи касаційного подання прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання визнані необгрунтованими, оскільки воно призначено відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, а також обставин, які пом'якшують покарання. У справі встановлено, що ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди відвіз потерпілу до лікарні, давав кошти на лікування, а після її смерті - на поховання. Потерпілий ОСОБА_3 не пред'являв до ОСОБА_1 будь-яких претензій про відшкодування шкоди, а також просив суд не позбавляти його волі. Тому обране засудженому покарання з застосуванням ст.ст.75,76 КК України (2341-14) є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також перевірялись та визнані безпідставними доводи касаційного подання прокурора про те, що суд призначив ОСОБА_1 покарання без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, оскільки санкція статті, за якою він засуджений, передбачає призначення покарання як з позбавленням такого права, так і призначення покарання без позбавлення такого права.

У даному випадку питання про доцільність призначення такого виду покарання було вирішено за розсудом суду з урахуванням обставин справи, даних про особу винного і з наведенням мотивації прийнятого судом рішення.

Тому колегія суддів вважає, що суд з урахуванням всіх обставин справи дійшов обгрунтованого висновку про можливість не застосовувати до засудженого додаткове покарання, про що навів у своєму рішенні переконливі доводи.